1. Словник української мови у 20 томах

професор

ПРОФЕ́СОР, а, ч.

1. Найвище вчене звання, що надається найбільш кваліфікованим викладачам вузів та працівникам наукових установ і лікувальних закладів, що керують науково-дослідною і лікувальною роботою; посада, яку займає людина з цим званням;

// Особа, яка має це звання, займає цю посаду.

Політичні обставини викинули з Росії професора Київського університету Михайла Драгоманова, і він емігрував (М. Коцюбинський);

В цьому році кінчаю й тоді не знаю, що далі робити. Мої професори кличуть мене зостатися при університеті (М. Іващенко);

Лікарська робота, як висловився колись у медінституті один професор, – не реміфсництво, а мистецтво, творчість, поклик (Б. Антоненко-Давидович);

Вона знайомилася з хімією з праці професора Гайєра (В. Винниченко);

Розважаючи пасажирів і пишаючись своєю ерудицією, якийсь професор історії .. викладав, як легенду, історичну довідку про перших-найперших каторжників Сибіру (І. Багряний);

Особливо він пильнував за лікарями, і коли старенький професор йшов обходом по госпіталю із притихлим почтом медицини в білих халатах, він не зводив із нього очей (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Урочистий і діловий, мов старий професор, великий, чорний бабуїн серед жартів і вигуків мішав ложкою в сроібному пугарі розтерті з медом трояндові пелюстки (Н. Королева);

// жарт. Великий знавець якої-небудь справи.

– Косити тебе не треба вчити, бо ти в цьому професор (М. Томчаній).

2. заст. Учитель.

– Грицю! – сказав батько.. – Видиш оту хату?.. Пам'ятай собі, се школа.. Сюди будеш ходити вчитися.. Справуйся добре, не пустуй, пана професора слухай (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. професор — В розумінні: вчитель [VI] — в розумінні: учитель (напр., сільський) [II] — крім звичайного значення, також учитель [I,IX] — тут у значенні учитель [IV] — у Галичині назва вчителя середньої школи [X] — учитель [III] Словник з творів Івана Франка
  2. професор — профе́сор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. професор — див. НАУКОВЕЦЬ; Ж. ЗНАВЕЦЬ; Г. УЧИТЕЛЬ; зб. професура. Словник синонімів Караванського
  4. професор — див. умілий Словник синонімів Вусика
  5. професор — -а, ч. 1》 Найвище вчене звання, що надається найбільш кваліфікованим викладачам вищих навчальних закладів та працівникам наукових установ і лікувальних закладів, що керують науково-дослідною і лікувальною роботою; посада, яку обіймає людина з цим званням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. професор — (-а) ч.; комп.; жарт. Центральний процесор комп'ютера. Словник жарґонної лексики української мови
  7. професор — профе́сор (від лат. professor – викладач, вчитель) найвище вчене звання викладачів вузів і працівників наукових установ; особа, яка має це звання. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. професор — Науковий титул, який надається за наукові і дидактичні досягнення працівникам вузів і наукових установ. Універсальний словник-енциклопедія
  9. професор — ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію). Словник синонімів української мови
  10. професор — Профе́сор, -ра, -рові; -сори, -сорів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. професор — Професор, -ра м. Профессоръ. Дашкович швидко піднявся між професорами своїми лекціями. Левиц. Пов. 50. Словник української мови Грінченка