прохарчовуватися

ПРОХАРЧО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОХАРЧУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся і розм. ПРОХАРЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.

1. Те саме, що прогодо́вуватися.

– Треба ж і прожити, й прохарчуваться, треба ж і зодягтись (І. Нечуй-Левицький);

Третина козаків злягла. Гинуть від тяжкої праці, а ті, що ще живуть, останню одежу продають із себе, щоб прохарчуватися (Б. Лепкий);

Зі школи хлопці біжать додому, .. а йому треба заробити, щоб хоч прохарчуватися як-небудь (О. Іваненко);

У мене така вдача, що я й страви не їм, а взявши окрайчик хліба, так собі й прохарчусь ходячи (Ганна Барвінок);

[Єфрем:] Доки діждався суда – всю одежу і все збіжжя мусив спродать, щоб прохарчитись; а тепер бачиш який?.. (М. Кропивницький).

2. тільки док. Харчуватися якийсь час.

[Готліб:] Гей, гей! така дорога річ. (Загортає ложку, а в самого сльози на очах). [Луїза:] Ми б за неї місяць прохарчувались (Леся Українка);

– Якщо в кагаті зоставили картопляний дріб'язок, ми прохарчуємось з місяць (В. Барка);

Прохарчується [Данько] літо по людях, ще й на домашні злидні щось принесе... (О. Гончар).