1. Словник української мови у 20 томах

процвітаючий

ПРОЦВІТА́ЮЧИЙ, а, е.

Який процвітає (у 1, 2 знач.).

Київська Русь швидко перетворилася на одне з найбільш розвинених і економічно процвітаючих суспільств тогочасної Європи (з наук. літ.);

Порт-Рояль бюв одним з молодих і найбільш ділових портів Америки з безліччю торгових складів і крамниць, з процвітаючими купцями (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. процвітаючий — процвіта́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. процвітаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до процвітати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови