прояв

ПРО́ЯВ, у, ч.

Дія, процес, що робить явним, помітним чий-небудь стан, чиїсь почуття, наміри і т. ін.; вияв.

[Пан Душечка:] Не можна одмовити тому гультяєві, що в його дикій, розбійницькій, хлопській душі бувають і прояви якихось вищих поривань до правди і краси... (С. Васильченко);

Захоплений успіхами свого вихованця, старший лейтенант не помічав або просто не надавав значення проявам зазнайства і чванькуватості, що останнім часом стали розвиватися в характері Маслюка (І. Багмут);

// Форма, в яку втілюється, в якій спостерігається що-небудь.

Чуючи той солодкий жах, який завжди переживає людина на самоті з величними проявами природи, я стояв і тріпотів нервами (Г. Хоткевич);

Перед мистецтвом як перед одним із проявів людської творчості прояснюються нові шляхи (В. Еллан-Блакитний);

Саме сутність людини знаходить свій прояв і реалізується в її діяльності, спілкуванні з іншими людьми та її свідомості, визначаючи їх (із журн.).