проявляти

ПРОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. проя́влять; док., що

1. Виявляти, робити помітними свої якості, властивості, почуття і т. ін.

Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (І. Франко);

Всіляко заохочували [сторожі], щоб він читав усе нові і нові їм книжки, і проявляли при цьому значний до них інтерес (Григорій Тютюнник);

Він стільки раз за се літо проявив делікатність до мене самої, що я б не хотіла навіть ненароком чимсь вразити його (Леся Українка);

Данько все – “піду та й піду на фронт, хочу геройство своє проявить..” (Ю. Смолич).

2. фот. Обробляючи проявником, робити видимим зображення сфотографованого предмета па плівці, пластинці, папері і т. ін.

Козел .. у розмові про всіляки системи фотоапаратів, радив, як ліпше проявляти й закріпляти платівки (Б. Антоненко-Давидович);

Вечорами затемнювалась мала комірчинка в їхній двокімнатній квартирі, запалювався червоний лабораторний ліхтар, і вони вдвох проявляли плівки (Л. Первомайський);

Йому пощастило сфотографувати майстра Савчука. Пластинку негайно проявили (О. Донченко).

(1) Проявля́ти (виявля́ти) / прояви́ти (ви́явити) ініціати́ву в чому – бути ініціатором чого-небудь.

Він навчився бути мудрим: не виявляти жодної ініціативи, нічого не питати (Г. Пагутяк);

– За словами командувача, ви блискавично зорієнтувались у ситуації й виявили ініціативу (О. Авраменко, В. Авраменко);

Відомо, що у дітей молодшого підліткового віку формується відчуття дорослості, уявлення про себе, як про людину здатну міркувати, бути незалежною, проявляти ініціативу (із журн.);

Інколи акторові проявити інціативу досить корисно (із журн.);

(2) Проявля́ти / прояви́ти себе́ – виявляти свої здібності, можливості, здатність до чого-небудь і т. ін.

Дівчата, особливо Маруся, проявили себе досить тямущими в господарстві (Ірина Вільде);

Як рушійна сила в націанальному відродженнігалицьких українців, студенство почало проявляти себе більш активно на переломі останніх двох століть (із журн.);

Ольга [княгиня] .. проявляла себе відкрито, як християнка; деякі відомості говорять, що вона будувала навіть якіссь церкви (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проявляти — проявля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проявляти — -яю, -яєш, недок., проявити, -явлю, -явиш; мн. проявлять; док., перех. 1》 Виявляти, робити помітними свої якості, властивості, почуття і т. ін. Проявляти ініціативу в чому — бути ініціатором чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проявляти — ВИЯВЛЯ́ТИ (про почуття, стан, наміри тощо — робити явним, помітним), ПРОЯВЛЯ́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ВИКА́ЗУВАТИ, ВИДАВА́ТИ, МАНІФЕСТУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ЗАЯВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  4. проявляти — Проявля́ти, -ляю, -єш сов. в. проявити, -влю́, -виш, гл. Обнаруживать, обнаружить. Словник української мови Грінченка