проявляти

ВИЯВЛЯ́ТИ (про почуття, стан, наміри тощо — робити явним, помітним), ПРОЯВЛЯ́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ВИКА́ЗУВАТИ, ВИДАВА́ТИ, МАНІФЕСТУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ЗАЯВЛЯ́ТИ заст. — Док.: ви́явити, прояви́ти, показа́ти, підкре́слити, розкри́ти, ви́казати, ви́дати, яви́ти, заяви́ти. Не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку (Ганна Барвінок); Старший син не проявляє ніяких здібностей (Лесь Мартович); Круто прийшлося Марусякові.. Почорнів, хоч і старався не показувати того (Г. Хоткевич); — Мені приємно подарувати вам цю різьблену шафу моєї роботи.. Це просто моє щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас (О. Довженко); Майже кожний персонаж (у вертепній драмі), вийшовши на сцену, розкриває свої задуми (з журналу); Зінька бачить, куди дивиться чоловік, і кипить злістю, але не виказує своїх почуттів (М. Стельмах); Вся поведінка видавала його байдужість до того, що тут робиться (І. Ле); Своєю громадською діяльністю Лисенко маніфестував свою прихильність до справи широких мас українського народу, до його культури (з науково-популярної літератури); Чи ти вагаєшся й досі у подвигах мужність явити? (М. Зеров); Вона заявила йому вдячність цілої родини тим способом, що дала йому на дорогу шість варених яєць (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проявляти — проявля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проявляти — -яю, -яєш, недок., проявити, -явлю, -явиш; мн. проявлять; док., перех. 1》 Виявляти, робити помітними свої якості, властивості, почуття і т. ін. Проявляти ініціативу в чому — бути ініціатором чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проявляти — ПРОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. проя́влять; док., що 1. Виявляти, робити помітними свої якості, властивості, почуття і т. ін. Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (І. Словник української мови у 20 томах
  4. проявляти — Проявля́ти, -ляю, -єш сов. в. проявити, -влю́, -виш, гл. Обнаруживать, обнаружить. Словник української мови Грінченка