прянощі

ПРЯ́НОЩІ, ів, мн.

Рослини, в коренях, листках чи плодах яких містяться ароматичні або пекучі на смак речовини, що використовуються як приправа до їжі.

У південних районах півострова Індостан важливе значення мають плантації тютюну, кофе, какао, каучуконосів і прянощів, що йдуть на експорт: кориці, гвоздики, перцю (з навч. літ.);

Стояла задуха. Аромати курильниць, мазь із запахи квітів і заморських прянощів – усе змішалося (П. Загребельний);

// Продукти рослинного походження, які додають у невеликих кількостях до харчових продуктів для надання їм приємного запаху і смаку.

Смак страви визначається доброякісністю сировини, з якої її готують, способом готування і наявністю в ній приправ – смакових речовин і прянощів (з наук.-попул. літ.);

При солінні використовують прянощі (ароматичні трави і приправи), які надають огіркам доброго самку та запаху (з наук. літ.);

Першою стравою було чорне пиво, варене з медом і прянощами, до грінок (М. Старицький);

З Туреччини, крім тютюну та шовків, ішли [на Січ] .. кава, пахощі й прянощі (З. Тулуб);

* Образно. Тут панночок на виданні багато, – Ті з титулом, і з посагом тамті, Є й старші панії, які в житті Зросли шумливім, прянощами повнім (М. Рильський);

Більш перцю в слово, більше перцю! Більше прянощів і солі всмак! (М. Рильський).