психіка
ПСИ́ХІКА, и, ж.
Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність.
З точки зору деяких американських психологів, ставлення до навколишнього середовища формується в процесі взаємодії емоційної, інтелектуальної і вольової сфери психіки людини (з навч. літ.);
// Вияв цієї здатності у конкретної особистості; душевна організація людини.
Я знаю, що твій нервовий стан залежить на більшу половину від моральних причин, але ж психіка психікою, а фізика фізикою (Леся Українка);
Поняття самосуду над злодієм, зрадником і шпигуном так глибоко вкорінилося в психіку народу, що важко вирвати його з корінем [корінням] (Б. Лепкий);
Лікар, як ніхто інший, має змогу бачити людину розкритою перед ним і в усіх тонкощах плутаної людської психіки (Ю. Смолич);
Недарма пишуть, що психіка сучасної дитини іноді виявляється складнішою за психіку дорослих (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- психіка — пси́хіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- психіка — Системна відображально-регулятивна якість високо-організованих живих організмів, яке забезпечує їх пристосування до навколишнього середовища. Словник із соціальної роботи
- психіка — Ментальність, душевний склад. Словник синонімів Караванського
- психіка — [псих'іка] -кие, д. і м. -х'іц'і Орфоепічний словник української мови
- психіка — -и, ж. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. || Прояв цієї здатності конкретно у кого-небудь; душевна організація людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- психіка — (від гр. psychkos — душевний) — здатність високоорганізованого мозку відображати дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок, вольових дій та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Словник-довідник музичних термінів
- психіка — пси́хіка (від грец. ψυχή – душа) функція мозку, що полягає у відображенні об’єктивної дійсності. Виникла й розвинулася у вищих тварин у процесі біологічної еволюції у зв’язку з розвитком нервової системи, що регулює відносини організму з середовищем. Словник іншомовних слів Мельничука
- психіка — Сукупність психічних процесів і психічних характеристик людини, функція мозку; поняття, неоднозначно трактоване в історії психології, виводиться з поняття душі, з якою спочатку ототожнювалося. Універсальний словник-енциклопедія
- психіка — ПСИХІКА (від грецьк. ψυχή — душа) — особлива форма відображення суб'єктом об'єктивної реальності і, одночасно, особлива суб'єктивна реальність із власними іманентними закономірностями. П. — основний предмет психологїі як науки. Поняття... Філософський енциклопедичний словник
- психіка — Пси́хіка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)