псюра
ПСЮ́РА, и, ч. і ж., зневажл.
Збільш. до пес.
Зирнув на таке безталання святий І пів свого хліба дав псюрі слабій (А. Кримський);
На подвір'ю зустрів нас лютий псюра (У. Самчук);
Марко загримав котелком об бильця, сполохано озираючись навколо, чи не стрибне псюра з будки (Григорій Тютюнник);
Не встигли рипнути ворота, як під ноги кинувся худий патлатий псюра (В_? Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me