псявіра
ПСЯВІ́РА, и, ч. і ж., діал.
Уживається як лайка.
А конфедерати, Знай, гукають: ..“Де цимбали? грай, псявіро!” Аж корчма трясеться (Т. Шевченко);
Раненько дівчини не стало, І знов я на лаві лежав, І міцно слабими руками Пустую калитку держав. Узяла, псявіра, узяла [карбованця] (С. Руданський);
– Вогню, хлопці! Покажемо йому, псявірі, на цім світі пекло! – гукнув страшний в своїй люті Вернигора (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me