публічно

ПУБЛІ́ЧНО.

Присл. до публі́чний 1.

Тільки серйозна праця над собою може дати право виступати публічно (М. Коцюбинський);

– От ви й скажіть їм, що це неправда, – сумно усміхнувся секретар, знаючи наперед, що ніхто у видавництві не зважиться публічно заперечити ідеологічних висновків спеціально створеноїдесь у верхах комісії, котра вилучила книжки (Б. Антоненко-Давидович);

Щедрий на обіцянки, Мажара мав необережність публічно пообіцяти найближчим часом відкрити в радгоспі перукарню (О. Гончар);

Універсал прочитано публічно, щоб справу цю уморить навічно (Л. Костенко).