пугутькало

ПУГУ́ТЬКАЛО, а, ч., діал.

Сич.

Якесь пугутькало зловіще на старезній липі кричало: “Пігі-пігі..” (Б. Лепкий);

Отож ми .. піймали в лісі пугутькало і випустили в клубі під час лекції (В. Нестайко).