пугукнути
ПУГУ́КНУТИ, ну, неш, док., однокр., розм.
Крикнути “пугу”.
– Щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, .. роздивився, аж то пугач схопився з верби (О. Стороженко);
Навіть миш не прошарудить ніде. Тільки десь далеко пугукнула сова. “Угу! Угу!” (Б. Лепкий);
Раптом зовсім близько хтось пугукнув по-козацькому (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пугукнути — пугу́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пугукнути — -ну, -неш, док., однокр., розм. Крикнути "пугу". Великий тлумачний словник сучасної мови
- пугукнути — Пугукнути, -ну, -неш гл. Крикнуть: пугу! Барило пугукнув, і юрба зупинилась. Стор. МПр. 119. Словник української мови Грінченка