пузанчик

ПУЗА́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до пуза́нь, пуза́н.

– Ходи здоров, пузанчику! – Бувай, Тимоше! – відмовив Покиван (О. Ільченко);

Старий батько Сидить коло хати Та вчить внука-пузанчика Чолом оддавати (Т. Шевченко);

– Ось тобі жучок, на пришпильку, – подав їй висушену зелену “оленку” малий пузанчик (Н. Королева).