1. Словник української мови у 20 томах

пупкування

ПУПКУВА́ННЯ, я, с., біол.

Спосіб нестатевого розмноження деяких безхребетних тварин шляхом розвитку нового організму з пупка (у 3 знач.).

Губки [морські] розмножуються переважно пункуванням і створюють цілі колонії (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пупкування — пупкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пупкування — -я, с., біол. Спосіб нестатевого розмноження деяких безхребетних тварин через розвиток нового організму з пупка (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови