пурин
ПУРИ́Н, у, ч., спец.
Складна органічна сполука у вигляді безбарвних кристалів, молекули якої, крім атомів вуглецю, містять атоми азоту й водню; похідні її зустрічаються в живих організмах як продукт обміну речовин.
Пурини – цеглинки, з яких організм будує свої нуклеїнові кислоти (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пурин — пури́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пурин — -у, ч. Нітрогеновмісна кристалічна сполука, якої в природі немає. Синтезована штучно. Її похідні відіграють виняткову роль у хімії живої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пурин — пури́н (від лат. purus – чистий) органічна азотовмісна сполука, безбарвні кристали. Похідні П. поширені в природі і відіграють важливу роль у різних біологічних процесах. Ядро П. входить до складу багатьох алкалоїдів, вітамінів, нуклеотидів. Словник іншомовних слів Мельничука
- пурин — Органічна гетероциклічна сполука, материнська субстанція пуринових основ, які є складовими частинами нуклеїнових кислот (ДНК і РНК); синтетичні похідні пуринів використовують як лікарські препарати, зокрема, аллопуринол — протираковий препарат. Універсальний словник-енциклопедія