пускатися

ПУСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПУСТИ́ТИСЯ, пущу́ся, пу́стишся, док.

1. часто у сполуч. зі сл. у дорогу, у мандри і т. ін. Вирушати куди-небудь.

Прощай, мій покою, пускаюсь у море! (Є. Гребінка);

– А гетьман? Як же йому пускатися в похід, коли він недужий? Хай залишається тут з усім військом, що має під рукою (Б. Лепкий);

Кузьма волоче в конюшню недолатаний хомут, розшукує вуздечку і поволеньки пускається в дорогу (Григорій Тютюнник);

Попрощався Стефан з мамунею, пустився сам до школи (С. Ковалів);

Змушені були [люди] кинути свої рідні Карпати і пуститися в мандри світ за очі, далеко за океан, шукаючи кращої долі (І. Цюпа);

* Образно. Все вона [тітка Марія Федорівна] щось нового й цікавого вміла Мотрі сказати, казками й легендами мережаючи шляхи, по которих пускалася в невідому мандрівку діточа уява (Б. Лепкий);

// Починати швидко йти, бігти, пливти в певному напрямку або певним чином.

Немов на вид гадюки, На вид його [Пілата] урозтіч все пускалось – Раби, прислуга... (І. Франко);

– І-го-гоо-го-гіі!.. – дико, не своїм голосом, мов орда, заревли всі парубки, пускаючись з гори бігцем навперейми дівчатам (М. Коцюбинський);

З'єднавши [кінці кабеля], пускається [Маковейчик] назад. Згори бігти набагато легше (О. Гончар);

Один дід пустився за хлопцем, обійшов його, йде йому назустріч і питає: – Куди ти, хлопче, йдеш? (А. Калин);

Виляв [Турн], хитрив і увивався, І тілько к Тибру що добрався, То в воду стриб, – пустився вплав (І. Котляревський);

Розгорнувши, мов крила, маленькі голі рученята, .. плутаючись ногами й перехиляючись з одного боку на другий, пустилася [дівчинка] до матері (Г. Коцюба).

2. у сполуч. з інфін., у що, розм. Починати робити що-небудь.

Він любив сни. Лягаючи спати, наче пускаєшся плисти по морю ночі, невідомому, чорному (М. Коцюбинський);

То пускалася [баба] у плач, То світила свічку, То стрибала, як циркач, Зі стола на пічку (С. Олійник);

Приходячи до Зоськи, перейнятий літературними інтересами, що прилипають до письменника, як смола, він мимоволі пускався розповідати про розмови, про зустріч й справи, потребуючи висловити той надмір вражень, що за кілька день у ньому збирвся (В. Підмогильний);

– Отак він іде, отак, отак! – Схопившись, хлопець з кумедним вихилясом пускається зображувати перекособочену під вагою портфеля постать (О. Гончар);

І забив він три поклони, І перехрестився, І в далекую дорогу Знов іти пустився (С. Руданський);

Як пуститься вона у тую думку, як дасть їй волю, так їй хороше, так весело, що вона і не тямить себе, чи вона на землі, чи у раю... (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ходімо танцювати, – сказав він .. Вона поклала йому руку на плече і пустилася в танець (Григорій Тютюнник);

// у що, на що, у сполуч. з ім., що означають дію. Здійснювати щось; удаватися, звертатися до чого-небудь.

Навроцький бачив, що непереливки. “Треба пускатись на дипломатичні хитрощі; нічого не поможе”, – подумав старий (І. Нечуй-Левицький);

Видельчин батько і Василь Довбуш постановили твердо – раз назавше відбити у хлопців охоту пускатися на такі авантюри;

Брав [Жлукто] підряди, пускався на різні авантюри, одне слово – робив те, на що неспроможний звичайний мужик-гречкосій (Д. Бедзик);

За мурами гестапо, наодинці з Вітою Вагнер ніколи не пускався у розмови про слдство чи допити (Б. Харчук);

Савка миттю випив і тут же, з нагоди славної перемоги над ворогами трудящих, пустився в приємні спогади (О. Довженко).

3. розм. Починати падати, литися (перев. про опади).

Пускався дощ. Лупотів по криші, ніби сто бубнів в ковалівці грало (Б. Лепкий);

Дощ, пускаючись усе рясніше, лопотів об шинель (О. Гончар);

Пішли гуляти хмари, важкі, ковтунясті. Тоді пустились дощі теплі, рясні (М. Івченко);

На свіжий пагорбок поклали вінок із хвої, і він небавом почав зацвітати дрібним білим квітом – пустився навскісний тихий сніг (М. Стельмах);

// Текти, сочитися (про сльози, кров і т. ін.).

– Моя душа розсипана по отих преріях, що вкриті снігами. Отам, де двадцять літ корчував я пеньки, аж кров з-під кігтів пускалась (Мирослав Ірчан);

Я чую, що дідові пустилася по зморщенім лиці слеза [сльоза] (В. Стефаник).

4. розм. Починати рости, проростати (про рослини).

З липового зруба молоді паросточки пустились, вигналась високо береза (Марко Вовчок);

* Образно. Живуть [Марина та Іван], як мед п'ють... А тут уже й дітки пустилися (Панас Мирний).

5. кого, чого, розм. Залишати, кидати кого-, що-небудь.

Для приятеля нового не пускайся старого (прислів'я);

Привітно замахав [возій] молодому Яреськові батіжком: – Давай, давай, герою! Пускайся матері – своїми ходити вчись! (О. Гончар);

Чимало по світу брести Мені, пустившись свого ганку (П. Грабовський);

На хвилинку шквал наче притих, – Ласточкін навіть пустився підлоги, якої тримався (Ю. Смолич).

6. на що, у що і без дод., розм. Забувати правила поведінки, моральні засади тощо.

Батьки, які синів не вчили, А гладили по головах І тілько знай що їх хвалили, Кипіли в нефті [нафті] в казанах; Що через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо (І. Котляревський);

Мотря задумана ходе [ходить], .. то була нечупарна, а то і зовсім пустилася (Панас Мирний).

7. тільки недок. Пас. до пуска́ти.

– Тату, я зловив татарина! – То веди го [його] сюди. – Не ведеться-бо!.. – То пусти го. – Не пускається-бо! (Номис).

Вируша́ти (руша́ти, пуска́тися і т. ін.) / ви́рушити (ру́шити, пусти́тися і т. ін.) у путь (у доро́гу) див. вируша́ти;

Іти́ (пуска́тися) / піти́ (пусти́тися) в та́не́ць (в тано́к, в тано́чок, до та́нцю, навпри́сядки і т. ін.) див. іти́;

(1) Пуска́тися (іти́, підніма́тися) / пусти́тися (піти́, підня́тися, узя́тися) на хи́трощі – починати хитрувати.

[Василь:] Коли вже діло доходить до нікуди, то треба на хитрощі пускатись! [Антон:] Я це давно знав і так і роблю! (М. Кропивницький);

От Циган і пішов на хитрощі (Номис);

Після родин не вінчається копитан [капітан] .. Треба Оксані на хитрощі підніматися (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (І. Франко);

Пуска́тися / пусти́тися на хи́трість див. хи́трість;

(2) Пуска́тися / пусти́тися руко́ю (рука́ми) – переставати триматися за кого-, що-небудь.

З останніх сил натужиться хлопець, уже пальці аж розмикаються – ось-ось випустить чересло .. Артем пустився рукою (А. Головко);

Як тільки вихилив Панько голову понад браму, в ту ж мить пустився руками й зіскочив на землю, як кіт (Л. Мартович).

◇ Дух спусти́ти <заст. Пусти́тися ду́ху> див. спуска́ти;

(3) На пси пуска́тися / пусти́тися – те саме, що На пси схо́дити (іти́ і т. ін.) / зійти́ (піти́ і т. ін.) (див. схо́дити).

– По моїй смерті пустить [Броніслав] усе моє добро за один рік та й піде в світ блукаючи або пуститься на пси (І. Франко);

(4) Пуска́тися / пусти́тися бе́рега:

а) занедбуючи себе, порушувати загальноприйнятні норми моралі, суспільної поведінки.

Володю не цікавлять події в інтернаті й труднощі Ліди. Йому видно одне: вона мало буває вдома. Він розбещується, пускається берега (з газ.);

Чіпка – наче таке собі діло вигадав – кожнісінький день гуля та гуля... Зовсім пустився берега... (Панас Мирний);

Пустивсь, як кажуть, Богорський берега, запив, зненавидів усе і вся, що прагне знань і тягнеться до науки (Василь Шевчук);

б) втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу від хвилювання, страху, сорому і т. ін.

Шалений струс серця, удар крові в обличчя, знову шум у скронях і... Вже вона [Надійка] була внизу, стояла, не здаючи собі справи, остаточно пустившись берега, перед Сидором Сидоровичем (В. Козаченко);

Люди пустились берега й у нестямі раптом осміліли, в одчайдушних запитаннях намагалися розгорнути всю свою безмежну трагедію (І. Багряний);

в) робити що-небудь по-своєму, відповідно до власного бажання, розуміння, уподобання.

Ми спробували його спочатку натяками вговорити. Але він уже пустився берега і нікого не слухав (В. Козаченко);

(5) Пуска́тися / пусти́тися в ма́ндри – мандрувати (у 1, 2 знач.).

Скільки людей .. з-під Коломиї і Хуста змушені були кинути свої рідні Карпати і пуститися в мандри світ за очі, далеко за океан, шукаючи кращої долі (І. Цюпа);

(6) Пуска́тися / пусти́тися в леда́що – почати робити вчинки, що викликають загальний осуд; уникати праці, вести себе безпутно, легковажно.

Батьки, які синів не вчили, .. Кипіли в нефті [нафті] в казанах; Що через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо (І. Котляревський);

(7) Пусти́тися на легки́й хліб – те саме, що Перейти́ на легки́й хліб (див. перехо́дити).

Ви не думайте, що я .. так собі, що з легким серцем па легкий хліб пустилася! (І. Франко);

(8) Пусти́тися / пуска́тися на свої́ кри́ла – почати самостійно жити, турбуватися про себе.

Сів на могилу [син] й думає, що тепер робити? Чи йти до школи й далі, чи пуститися уже на свої крила? (Три золоті сл..);

(9) Пусти́тися / рідше пуска́тися в забрі́д, ірон. – не стриматися у виявленні своїх почуттів, настрою і т. ін.

Там [в гаремі] зроду жевріє любов, І як порою запалає, То з толку хоч кого збиває, Се і Знеможенко дознав: Ет, як мудривсь, стерігся, штився, А все-таки в забрід пустився (з переказу);

Спуска́тися (пуска́тися, йти і т. ін.) / спусти́тися (пусти́тися, піти́ і т. ін.) на дно див. спуска́тися.