1. Словник української мови у 20 томах

пустинник

ПУСТИ́ННИК, а, ч.

Те саме, що пусте́льник.

– Бачив я раз, як Кирило Тур, молячись серед ночі Богу, обливавсь гарячими сльозами, і нехай би пустинник зніс таку молитву до Бога, як сей гульвіса! (П. Куліш);

Полилася протягла дивовижна мелодія, сповнена тоскною одноманітністю пустинь і містичним екстазом пустинників (З. Тулуб);

По дорозі, “біля вітрових скель” Анастасія зійде на берег, щоб поклонитись святому старчикові, пустинникові Хрисантові (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустинник — пусти́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пустинник — див. відлюдкуватий Словник синонімів Вусика
  3. пустинник — -а, ч., заст. Пустельник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пустинник — Пустельник, див. анахорет Словник чужослів Павло Штепа
  5. пустинник — САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Словник синонімів української мови
  6. пустинник — Пустинник, -ка м. = пустельник. Гн. II. 95. Словник української мови Грінченка