пустинний
ПУСТИ́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до пусти́ня 1.
Синява морська зникла за сипучими барханами, за молочаями та будяками, що тільки й ростуть в цих пустинних місцях (О. Гончар);
Пустинні земелі;
// Власт. пустині.
У поясах високого тиску і пасатів в Африці опадів дуже мало; тут розташовані дві області сухого пустинного клімату (з навч. літ.);
Враз чується хода у тишині пустинній (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. Безлюдний або малолюдний; порожній.
Коли сонце заходить, ватаг виносить з стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром (М. Коцюбинський);
Він підвівся, вийшов навшпиньки до передпокою, забрав пальто й пішов довгими пустинними вулицями по місту, що спало вдосвіта під олов'яним небом (В. Підмогильний);
Виглядала [Марія] їх і вранці з Малахова кургана, та море було пустинне (В. Кучер).
3. заст. Те саме, що пусте́льницький.
Вже сам його [І. Вишенського] вихід на пустинне життя і потім його недовгий побут на Русі були вчинки, що доказували його життєву незалежність (І. Франко).
Значення в інших словниках
- пустинний — пусти́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- пустинний — -а, -е. 1》 Прикм. до пустиня 1). || Власт. пустині. 2》 Безлюдний або малолюдний; порожній. 3》 заст. Пустельницький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустинний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- пустинний — Пусти́нний = пусте́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)