1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пустинний

пусти́нний

-а, -е.

1》 Прикм. до пустиня 1).

|| Власт. пустині.

2》 Безлюдний або малолюдний; порожній.

3》 заст. Пустельницький.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустинний — пусти́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пустинний — ПУСТИ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до пусти́ня 1. Синява морська зникла за сипучими барханами, за молочаями та будяками, що тільки й ростуть в цих пустинних місцях (О. Гончар); Пустинні земелі; // Власт. пустині. Словник української мови у 20 томах
  3. пустинний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  4. пустинний — Пусти́нний = пусте́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)