пустоголовий
ПУСТОГОЛО́ВИЙ, а, е, зневажл.
Дурний, нетямущий.
– Полаяти б їх треба, – порадив Бовдюг, – от вони й повискакують. Не люблять пустоголові пани доброї лайки (О. Довженко);
– Спасибі тобі.., Іване. Ходи, хай пригорну тебе до свого серця за те, що ти на мою доньку око маєш, на отого-о вітренника пустоголового... (Б. Лепкий);
На його очах нікчемна людина, жадібний привласнювач чужих думок, дрібний кар'єристик, пустоголовий себелюбець викрадав з його оселі .. дорогу людину (І. Волошин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустоголовий — пустоголо́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- пустоголовий — див. дурний Словник синонімів Вусика
- пустоголовий — -а, -е, розм. Дурний, нетямущий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустоголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови