пустота

ПУСТО́ТА, и, ж., заст.

Пустощі.

– А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПУСТОТА́, и́, ж.

1. Якість і властивість за знач. пусти́й 1–4.

Під шумними фразами ми відчули цілковиту пустоту серця та брак усяких переконань (І. Франко);

– Пікнік, бал, маскарад .. Невже ви не почуваєте всеї [всієї] пустоти, всеї нікчемності такого низького, недостойного розумної людини існування? (Г. Хоткевич);

Я йшов нікуди. Без мислі, з тупою пустотою, з важкою вагою на своїх погорблених плечах (М. Хвильовий);

Він твердо переконаний, що Устина рано чи пізно зрозуміє душевну пустоту і нікчемність Марка (з наук. літ.);

// Відсутність людей де-небудь.

Кругом бори та болота, Туман, туман і пустота. Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги (Т. Шевченко).

2. Нічим не заповнений простір.

Твій розум не збагне того світового простору, твої очі не проглянуть його пустоти, твоя думка не досягне його краю (Панас Мирний);

Жодна [атомна] частинка не може досягти швидкості більшої, ніж швидкість світла у пустоті (з наук.-попул. літ.).

3. спец. Порожнина всередині чого-небудь суцільного.

Про Борщівські печери пишуться дисертації, їх згадують серед найбільших карстових пустот на земній кулі (з газ.);

В разі виявлення пустот в металі заготовка бракується (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пустота

Значення в інших словниках