1. Словник української мови у 20 томах

пустоцвіт

ПУСТОЦВІ́Т, у, ч.

Цвіт, який не дає плодів.

З двох тисяч вирощених щеп я відібрав лише сорок благородних. Повикидав дармоїдів, таких, що дають пустоцвіт, бояться морозу, хвороб (К. Гордієнко);

Кожен садівник зацікавлений, щоб не було пустоцвіту, щоб черва не поїла пелюстків, щоб люди відчули насолоду від плодів його праці (з газ.);

* Образно. Мистецтво.., відірване від народного ґрунту, – може давати лише пустоцвіт, хоч часом і красивий (М. Рильський);

* У порівн. – Бач, як малеча знікчемніла. Воросло-то без батьків, як пустоцвіт, і пошани для старших не має (Б. Лепкий);

// перен. Людина, яка не приносить користі суспільству, не виправдовує покладених на неї надій.

Без роботи над собою дуже легко стати пустоцвітом і одцвісти безповоротно (П. Тичина);

Бездарний, але пронозливий, не дуже розумний, але хитрий, як лис, – цей учений пустоцвіт настійно мостив підмурок для вченої кар'єри своєї (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустоцвіт — пустоцві́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пустоцвіт — див. легковажний Словник синонімів Вусика
  3. пустоцвіт — -у, ч. Цвіт, який не дає плодів. || перен. Людина, яка не приносить користі суспільству, не виправдовує покладених на неї надій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пустоцвіт — Пустоцвіт, -ту м. Пустоцвѣтъ. Коли йде самий пустоцвіт, укинь личака у грядки. Словник української мови Грінченка