1. Словник української мови у 20 томах

пустісінький

ПУСТІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.

Зовсім пустий (у 1–4 знач.).

Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром (Є. Гребінка);

Насупроти столу .. притулився піл з чотирьох тоненьких драничок, такихт хистких .. Та на їх і не лежало нічого – пустісінькі та голісенькі, як і та гола та дебела жердка, що висіла в кутку над полом (Панас Мирний);

Іван увійшов до покоїв Ніни. Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустісінький — пусті́сінький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. пустісінький — див. порожній Словник синонімів Вусика
  3. пустісінький — -а, -е, розм. Зовсім пустий (у 1-4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пустісінький — Пусті́сінький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пустісінький — Пустісінький, -а, -е Совершенно пустой. Отті прямії колоски зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром. Греб. 363. Словник української мови Грінченка