пуховик
ПУХОВИ́К, а́, ч.
1. Перина, набита пухом (у 1 знач.).
Хто в світі не знавав Напасти [напасті]? Якби знаття, де впасти – То б пуховик послав (Л. Боровиковський);
В чистій світлиці на високих пуховиках солодко спала Мірта, закинувши пухку рожеву руку за голову (М. Івченко);
Матрац на ліжку видався йому після верстата царським пуховиком (В. Підмогильний);
Недарма кажуть: чесному та бідному й колючка терпиться, а багатому та злодіяці й пуховики боки мнуть (Григорій Тютюнник);
Кіндрат з обмороженими вухами, з розпухлими пальцями на обох ногах лежав на м'якому пуховику в батьківській хаті (А. Іщук).
2. Тепла зимова куртка, підкладка якої зроблена з пуху (у 2 знач.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пуховик — пухови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пуховик — -а, ч. 1》 Перина, набита пухом (у 1 знач.). 2》 Пташеня, яке ще не піднялося на крило. 3》 Різновид зимового верхнього одягу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пуховик — I. ПЕРИ́НА (мішок з пір'ям чи пухом, на якому сплять або яким укриваються); ПУХОВИ́К, ПУХОВИ́ЦЯ заст. (з пухом). Після табірних твердих нар солом'яна постіль здавалася їм пуховою периною (А. Словник синонімів української мови