1. Словник української мови у 20 томах

пуцьвірінок

ПУ́ЦЬВІРІНОК, нка, ч., діал.

1. Безпере пташеня.

Вона драла по гніздах пуцьвірінків (О. Стороженко);

Схопивши черв'яка, зникала [пташка] з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьвірінки (О. Донченко).

2. Маленька дитина.

– О, пуцьвірінку Купидоне! Любуйся, як Дидона стогне... Щоб ти маленьким був пропав! (І. Котляревський);

– Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (М. Стельмах);

Праворуч срібної криниці знову несподівано виринув Андрійко. – Чи бачиш, пуцьвірінок, – з пошаною промовив Марко. – Перестребнув-таки, – Додав Остап (В. Підмогильний);

* Образно. І раптом – ця усмішка мадонни, що могла б приборкати й бувалого в бувальцях лева-зальотника, а не такого пуцьверінка в цих справах, як я (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуцьвірінок — пуцьвірінок (165) —хлопчисько; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. пуцьвірінок — пу́цьвірінок 1 іменник чоловічого роду, істота пташеня розм. пу́цьвірінок 2 іменник чоловічого роду, істота про дитину розм. Орфографічний словник української мови
  3. пуцьвірінок — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. пуцьвірінок — див. пуцьверинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пуцьвірінок — МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт. Словник синонімів української мови