пушкар

ПУШКА́Р, я́, ч.

1. іст. Майстер, який виготовляв і обслуговував гармати; гармаш.

– Ти не знаєш, де Сидір живе?.. – Не знаю!.. – одказав Лушня .. – Тут є в вас на пивниці пушкарі, мабуть, вони знають... (Панас Мирний);

Про кожну штуку вмів сказати [Босаковський], який її шабельник або пушкар робив і де, і коли, і скільки вона тепер коштує (Б. Лепкий).

2. заст., розм. Артилерист, гарматник.

Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (І. Котляревський);

Покликне Сомко на своїх козаків: – До шику! До лави! Пушкарі, риштуйте гармати! (П. Куліш);

Черниш бачив, як заметушилися артилеристи .. Одна з мін вибухнула поблизу пушкарів (О. Гончар).

3. діал. Озброєний сільський поліцай.

Старий балакав ненастанно, від зубів давно вже перебіг на колишні порядки в горах, на опришків, на пушкарів, що мали гонити за ними (І. Франко);

Кралевич не помічав, що бесіда набирає небезпечного характеру, що тут може бути поліція – оті пушкарі (Г. Хоткевич).