пхнути

ПХНУ́ТИ, пхну, пхнеш, док., кого, що.

Однокр. до пха́ти.

Пхнув вікно я: гість північний, Крук днедавній, крук одвічний, З-за віконниці вліта (П. Грабовський);

Коли студентик вже йшов, він дивився Дарі в очі з такою благаючою, боязкою покірливостю, що з'являлося бажання пхнути його ногою (В. Винниченко);

Батько, побитий, скривавлений, підвівся, стогнучи, на ноги. Його пхнули в спину, то він поточивсь (А. Головко);

Мати мерщій пхнула її у кімнату і стала її убирати у нову плахту (Г. Квітка-Основ'яненко);

Якусь хвилину вони, сопучи, водилися на руках, маючи намір один одного перехитрити і пхнути в Дунай (О. Гончар);

Недоля зла тебе в страшну безодню пхнула (В. Самійленко);

Демид сам був дома, як хлопець пхнув йому в руки конверт і одним скоком уже вибіг з сіней (Б. Грінченко);

Янек пхнув йому [Химі] руку, стрибнув на велосипеда і, торкнувшись зхлегка до кругленького картузика, хутко задріботів ступирями (В. Винниченко);

Браунінг вона рішуче пхнула собі в кишеню й, глянувши на Чайкут вхже світлим, навіть насмішкуватими очима, сказала: – Але ж, слухайте, хто ж так романтично .. починає серйзну справу? Якщо вона дійсно серйозна... (Д. Бузько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пхнути

Значення в інших словниках