пшениченька
ПШЕНИ́ЧЕНЬКА, и, ж.
Пестл. до пшени́ця.
Ой у полі край дороги Пшениченька яра, Там молода дівчинонька Пшениченьку жала (з народної пісні);
– Піду я в поле до роботи, Злоту пшениченьку полоти (І. Франко);
Потім з моря звуків вирізалися дзвінкі, иов із срібла виковані, слова пісні: “Яром, яром, пшениченька ланом, Горою овес. Не по правді, молодий козаче, Зо мною живеш...” (С. Васильченко);
Зашумлять жита, пшениченьки, Довговусі ячмені (П. Дорошко);
– Як тільки що почнеш співати, Не хочеться [Півневі] й пшениченьки клювати (Л. Глібов);
Золотая пшениченька. Це з неї ми печемо білі, як сонце, паляниці (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пшениченька — пшени́ченька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пшениченька — -и, ж. Пестл. до пшениця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пшениченька — Пшениця, -ці ж. Пшеница, Triticum vulgare (растеніе и зерно). ЗЮЗО. І. 139. Ой посію на горі пшеницю, під горою овес. Мет. 68. Уродив Бог пшеницю: густа та рівна стоїть як лава, а колос великий, важкий. Харьк. Словник української мови Грінченка