піаністка
ПІАНІ́СТКА, и, ж.
Жін. до піані́ст.
[Любов:] Я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти... (Леся Українка);
[Функе:] Син Фінке піаніст – ти мусиш стати відомою піаністкою! Чуєш! [Ліза:] Добре – щоб грати з ним в чотири руки (І. Кочерга).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піаністка — піані́стка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- піаністка — [п'іан’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сток Орфоепічний словник української мови
- піаністка — -и. Жін. до піаніст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піаністка — ПІАНІ́СТКА, и, ж. Жін. до піані́ст. [Любов:] Я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти… (Л. Укр., II, 1951, 11); [Функе:] Син Фінке піаніст — ти мусиш стати відомою піаністкою! Чуєш! [Ліза:] Добре — щоб грати з ним в чотири руки (Коч., II, 1956, 158). Словник української мови в 11 томах