1. Словник української мови в 11 томах

піаністка

ПІАНІ́СТКА, и, ж. Жін. до піані́ст.

[Любов:] Я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти… (Л. Укр., II, 1951, 11);

[Функе:] Син Фінке піаніст — ти мусиш стати відомою піаністкою! Чуєш! [Ліза:] Добре — щоб грати з ним в чотири руки (Коч., II, 1956, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піаністка — піані́стка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. піаністка — [п'іан’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сток Орфоепічний словник української мови
  3. піаністка — -и. Жін. до піаніст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. піаністка — ПІАНІ́СТКА, и, ж. Жін. до піані́ст. [Любов:] Я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти... (Леся Українка); [Функе:] Син Фінке піаніст – ти мусиш стати відомою піаністкою! Чуєш! [Ліза:] Добре – щоб грати з ним в чотири руки (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах