підбавляти
ПІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. підба́влять; док., кого, що, розм.
Додавати, добавляти у додаток до кого-, чого-небудь.
В'язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян. Вслід за ними вартові вкинули цілу юрму жінок (О. Гончар);
– Скоро пароплави з Кавказу прийдуть і підбавлять у Севастополь продовольства (В. Кучер);
– Наша візьме! – Ой, боюсь, чи візьме? Сильний противник! – Та й наші не слабі! Молодих підбавили! (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підбавляти — підбавля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- підбавляти — -яю, -яєш, недок., підбавити, -влю, -виш; мн. підбавлять; док., перех., розм. Додавати, добавляти до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підбавляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- підбавляти — ПІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. підба́влять; док., перех., розм. Додавати, добавляти у додаток до кого-, чого-небудь. В’язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян. Словник української мови в 11 томах