1. Словник української мови в 11 томах

підбавляти

ПІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. підба́влять; док., перех., розм. Додавати, добавляти у додаток до кого-, чого-небудь.

В’язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян. Вслід за ними вартові вкинули цілу юрму жінок (Гончар, II, 1959, 292);

— Скоро пароплави з Кавказу прийдуть і підбавлять у Севастополь продовольства (Кучер, Чорноморці, 1956, 395);

— Наша візьме! — Ой, боюсь, чи візьме? Сильний противник! — Та й наші не слабі! Молодих підбавили! (Вишня, І, 1956, 403).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбавляти — підбавля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підбавляти — -яю, -яєш, недок., підбавити, -влю, -виш; мн. підбавлять; док., перех., розм. Додавати, добавляти до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підбавляти — ПІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. підба́влять; док., кого, що, розм. Додавати, добавляти у додаток до кого-, чого-небудь. В'язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян. Словник української мови у 20 томах
  4. підбавляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови