підбиватися

ПІДБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДБИ́ТИСЯ, підіб'ю́ся, підіб'є́шся, док., розм.

1. Рухаючись у повітрі, підійматися вгору.

Як підбився сизий голубочок Угору високо, Та зострівся сизий голубочок З буйними вітрами (П. Чубинський);

Курява підбилася вгору, мов хмара (І. Нечуй-Левицький);

// Сунутися, переміщуватися вгору, спереду назад.

Жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; .. очіпок, підбившись угору, посунувся набік (Панас Мирний);

// Віддалятися від обрію (про сонце, місяць).

Було ще рано .. Сонечко підбивалось угору (Марко Вовчок);

Сонце підбивається все вище .. Дехто з людей вже снідає (В. Винниченко);

Місяць, що підбився високо над обрієм, освітлював спереду силует провідника (Олесь Досвітній);

// перен. Виростати.

Радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... Кидає, сіє, і от уже сходи зеленіють, от підбиваються вгору, колос викидають... (Б. Грінченко);

// безос., перен. Наближатися до якої-небудь часової межі.

Отож виходить, що вже під тридцять літ підбивається, як ходить Макар Онисимович у головах, і весь цей час ходить він у передовиках (Остап Вишня).

2. тільки док. Стомлюватися, знесилюватися від довгого ходіння, тривалої їзди в сідлі і т. ін.

[Козачук (помічає, що Мар'яна кульгає):] Підбилася, Мар'яночко? (Ю. Мокрієв);

Пан офіцер в сідлі за довгий шлях, мабуть, підбився і в руках вів коня (С. Чорнобривець);

Воли, підбившись по кам'янистій дорозі, понуро шкутильгали (О. Гончар);

Одбилась од гурту лелека, – натомлені крила підбились (М. Терещенко);

// у сполуч. зі сл. ноги. Натруджувати, розбивати довгим ходінням.

Вже і ноги геть підбились (звісно, вік не парубочий) (О. Гуреїв);

Блідим і ще більш схудлим повернувся Петру додому. Його хворі ноги підбилися, а з черевиків виглядало клоччя (М. Чабанівський);

// перен. Змінюватися від довгих літ життя; старіти, дряхліти.

В Лимаря тільки борода довша стала. А так майже й не змінився. А от батько підбився... (О. Копиленко).

3. під кого, до кого. Здобувати прихильність, запобігати ласки, знаходити підхід, добиваючись чого-небудь.

Уже Вулкан розм'як, як кваша, Венера те собі на ус; За діло, ну! – бере, бач, наша! Тепер під його підоб'юсь [підіб'юсь] (І. Котляревський);

– Отто вже, мабуть, був у попа, та, мабуть, там і обідав; бо вже ті попівни, хоч до кого, так підіб'ються (Г. Квітка-Основ'яненко).

4. тільки недок. Пас. до підбива́ти.

На студії не було засідань творчого активу, скажімо, членів редколегії із сценаристами, редакторами, де б підбивалися підсумки роботи бодай одного року, де б висувалися нові завдання (О. Довженко).