підбивати

ПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБИ́ТИ, підіб'ю́, підіб'є́ш, док.

1. що, також без дод. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось.

Брати зупинилися біля одного перегнутого шевця, який сидів на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (М. Стельмах);

– Ви думаєте, що він мені хоч до однієї пари туфель підметки підбив? (М. Руденко);

Сидить Скиба на стільчику біля лави, чобота підбиває (А. Головко);

// Приладновувати, прикріплювати що-небудь з вивороту чогось.

– Я ж казав тобі, Григоре, ще вчора шлею буланому повстю підбити (Є. Кротевич);

// Підставляти підкладку або хутро до верхньої одежі.

* Образно. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита (Сл. Б. Грінченка).

2. що. Ударом знизу вверх штовхати що-небудь.

Я хвацько підбив ногою велетенського мухомора і рушив у гущавину (А. Крижанівський);

Завбудинку простяг до Альоші руку, провів теплою долонею по обличчю і злегенька підбив йому щелепи (І. Микитенко);

// у сполуч. зі сл. кашкет, шапка і т. ін. Сунути головний убір вгору, спереду назад.

Найстарший [хлопчик] був одягнений у батьківську заячу вушанку, яку йому часто доводилося підбивати знизу засніженим рукавом, бо вона наповзала на очі (М. Руденко);

Карпо Кирилович підбив кашкета, витер хусточкою спітніле чоло (Ю. Мушкетик);

// у сполуч. зі сл. волосся, вуса і т. ін. Рухом руки угору підправляти зачіску, вуса тощо.

Вийшов [Петро], став, підбив волосся .. і почав. Про бригаду і про трактор (С. Олійник);

Енергійним порухом голови він відкинув хутряний комір і підбив зігнутим пальцем зрошені вуса (П. Панч);

// Розтрушуючи, підкидати вгору траву, солому і т. ін.

[Денис:] Бери лиш граблі та починай громадити, та, гляди, перевертай траву щоразу, та підбивай вгору (М. Кропивницький);

Дід уже сам підбив, підбив снопа й одкотив геть бичем з току (А. Головко).

3. що. Легкими ударами, поштовхами робити пухкою, м'якою перину, подушку і т. ін.

Господарка, років під сорок, стелила ліжко, підбивала подушку (М. Томчаній);

Підбили солому в ліжку й поклали хворого, не роздягаючи (Василь Шевчук);

// Вітром розвівати, розпушувати (пір'я, волосся і т. ін.).

На вогкій гілці солодко співала якась жовтокрила пташка, а вітрець увесь час ззаду підбивав її пір'я (М. Стельмах);

// у сполуч. зі сл. тісто, опара і т. ін. Сколочуючи, робити тісто густішим, пухкішим.

Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (А. Головко);

За дві-три години до початку випікання млинців опару добре підбивають (з наук.-попул. літ.);

// Здіймати ногами, колесами і т. ін. (пил, пилюку тощо).

Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку, дерев'яний віз час від часу рипів (М. Томчаній).

4. кого, перен. Схиляти, спонукати або під'юджувати до чого-небудь; підмовляти.

– Спишемо усі його [попа] кривди, а ви підпишетесь, та й подамо. А доки ми будемо терпіти! – підбивав писар (І. Нечуй-Левицький);

А як він, образившись, почне рити на неї? – підіб'є панів, щоб її рощитали [звільнили]? Де вона дінеться проти зими? (Панас Мирний);

На який же експеримент уже з цілим заводом підбили необачного директора, скориставшися з відсутності головного інженера? (Ю. Шовкопляс);

– Добра хата у твого Карпа, але занехаяна. Я ось познайомлюся з його дружиною і підіб'ю її на генеральне прибирання... (М. Чабанівський);

І хто вас [греків] еа ці мандри підбивав? Сюди ж і Геродот не допливав! (Л. Костенко);

// Бути причиною, стимулювати виконання якого-небудь вчинку, дії.

Лихо множе лихо: воно палало у Карповому серці, підбивало його на нові каверзи (Панас Мирний);

Молокан засміявся незмушено щиро, що підбило всміхнутися й Лодиженка (Іван Ле);

// Нещирими діями, словами і т. ін. зваблювати, спокушати, знаджувати кого-небудь.

– Підбив, заманив Тоню, яка з своєю любов'ю так довірливо пішла за тобою, а ти... Куди ти її завів? (О. Гончар);

* Образно. Легкість, з якою підбив він серце дівчини, – без боротьби взяв від неї все, що можна взяти в дівчини, – скоро згасила вогонь першого кохання (М. Коцюбинський);

// Підбурювати, бунтувати, настроювати когось проти кого-, чого-небудь.

– Млинковський буде підбивати проти мене протопопа й вчинить мені багато лиха, – говорив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький);

[Печариця:] Батько – велике слово, .. не наструнчуй других проти його, не підбивай близьких (Панас Мирний);

// Бути причиною, стимулювати негативне ставлення до кого-, чого-небудь.

Щоправда, декому – в суспільстві це бува – З Суддею діло мать прийшлося раз чи два Про спаш, про вируби чи польові границі, А других заздрощі підбили На Сопліцу... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

5. кого, що. Ударом, непевним рухом, вагою і т. ін. змушувати падати, схилятися кого-, що-небудь або спричиняти пошкодження чогось.

В той час, як його уста вже доторкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає (Леся Українка);

Мати суне горщик у піч. Біда підбив .. Горщик перекинувся (С. Васильченко);

// Вбивати або ранити, уражати ударом чи пострілом з чого-небудь.

Не кожну дитину, яка з захопленням обриває жукові крильцята чи підбиває горобця з рогатки, можна зарахувати до категорії майбутніх біологів (Ю. Яновський);

Ось один із них [біляків] уже впав – його підбив не Яресько, хтось інший (О. Гончар);

Вона побачила, як на траві біля своєї оселі, важко здригаючись, проповз на підігнутих ніжках джміль. Може, його підбила ворона (М. Стельмах);

// що. Вибухом, пострілом виводити з ладу, псувати (бойову техніку, автомашини).

Організація діяла під самим носом ворога, час від часу руйнуючи шлях на Бахмач, підбиваючи автомашини (Д. Бедзик);

Зенітки підбили машину. Літак вибухнув у повітрі (з газ.).

6. тільки док., кого, перен. Пригнічувати, позбавляти сили, бадьорості, знесилювати кого-небудь.

[Кассандра:] Я бачу: Ахіллес прудкий женеться, а Гектор упадає... страх і сором його підбили, а не меч Пелідів (Леся Українка);

Звістка ця остаточно підбила його. Наче обірвався нерв, що тримав його весь час в стані гарячкової діяльності (П. Колесник).

7. що. Легкими поштовхами посувати що-небудь під щось.

Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне, трохи рудувате волосся (О. Ільченко);

// Укладати сіно, морську траву, волос і т. ін., виготовляючи або ремонтуючи меблі.

Тоді я з старих меблів наздирав повсті, морської трави, якою підбивають дивани, .. і ми тепер мали місце, де можна було добре лежати й відпочивати (Л. Смілянський);

// Ударами виштовхувати, вибивати що-небудь з-під чогось.

* Образно. Добрий тобі землячок, вважай, що підсидів чесного і молодого Осадчого, підбив під ним підпорки, довів до прірви (М. Чабанівський);

// Ударами або поштовхами переміщати що-небудь.

Між драним лахміттям його широких холош слухняно котився круглий великий “туман” [кавун]. То одна, то друга Матросова нога підбивала його з чудовим хистом (І. Микитенко);

Притиснувши коліном студента, він ложем підбив до нього кимсь обронену рушницю (П. Панч);

Підбили [дівчата] солому ближче до бурякової купи, намостили гички, щоб вище було в головах (В. Кучер).

8. що, перен. Підкоряти своєму впливові, установлювати свою владу; підкоряти.

[Кай Летіцій:] І скільки вже століттів Рим сей гине, а сила римська й влада все росте і хутко цілий світ собі підіб'є! (Леся Українка).

9. що. Підсумовувати після перевірки підрахунків.

– Чого це ти досі на роботі? Я навмання подзвонив. – Місячний план підбиваю (В. Собко);

Підсумки виконання зобов'язань ми підбиваємо на фермах щодекади (з наук. літ.);

// Робити підрахунки чого-небудь.

– У твоїх вікнах, на службі, ще світилося... – Баланс підбивали. Морока та й годі... (В. Кучер);

* Образно. Там горлиця туркоче віддалік, Літам зозуля підбиває лік, Там все, що серцю може дать Полісся (П. Дорошко);

// Узагальнюючи, робити висновок.

Звичайно спортсмени беруться за перо, коли настає час підбивати підсумки (з газ.);

– Немає добра без зла, – по-філософському підбив підсумок дід Кияшко (Ю. Збанацький);

В червні 1926 року я просидів ніч у своїй майстерні, підбив підсумки свого невлаштованого тридцятирічного життя, вранці пішов з дому і більше не повертався (О. Довженко);

Остаточний підсумок підбило голосування (з газ.).

(1) Підбива́ти / підби́ти но́ги – те саме, що Збива́ти / зби́ти но́ги (див. збива́ти).

– Подивися, Льонько, наша Галя знову пристала... Морока з нею, та й годі. Це вже, мабуть, третій раз підбиває собі ноги за всю дорогу... (В. Кучер);

(2) Підбива́ти (підво́дити, роби́ти і т. ін.) / підби́ти (підвести́, зроби́ти і т. ін.) пі́дсумок (пі́дсумки) – робити висновок із чого-небудь, узагальнювати щось.

В червні 1926 року я просидів ніч у своїй майстерні, підбив підсумки свого невлаштованого тридцятирічного життя (О. Довженко);

Пленум підвів підсумки досягнень останніх років і намітив нові шляхи до рішучого, крутого піднесення сільськогосподарського виробництва (з газ.).

◇ Лука́вий підкуси́в (напути́в, підби́в і т. ін.) див. лука́вий;

(3) Підбива́ти / підби́ти клинці́ (кли́на, колодочки́ і т. ін.):

а) (до кого і без дод.) упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги; залицятися.

Ванько чув від робітників, .. що .. головний інженер підбиває клинці до хімічки Ольги (П. Автомонов);

– Може, він просто не байдужий до вас? – Та пробував підбивати клина, поганець (О. Гончар);

б) (під кого, кому) здійснювати інтриги проти кого-небудь.

– Цей підлеглий не підбивав під мене клинці, не говорив, що в нього все гурчало б дні й ночі, аби він став директором? (М. Стельмах);

– Ну, як же так! Приїжджає польська делегація .. Ждемо, ждемо, а вони в тебе... Знову ти мені, Степане Антоновичу, колодочки підбиваєш (С. Журахович);

(4) Підбива́ти / підби́ти на свою́ ру́ку (руч) кого, що – робити кого-небудь своїм прибічником у переконаннях, вчинках, діях і т. ін.

З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак – не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни .. То й легко вже було “забастовщикам” усе село на свою руч підбити (А. Головко);

(5) Підбива́ти / підби́ти під свою́ ру́ку кого, що – змушувати кого-небудь коритися чиїйсь волі, владі; підкоряти кого-небудь.

Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк);

(6) Підбива́ти / підби́ти ри́ску (ри́сочку):

а) ставити риску під списком, рахунком і т. ін. на знак його закінчення.

Чемериця знову заходився вираховувати. Нарешті підбив рисочку, засунув папір у шухлядку і вийшов з приміщення (Г. Коцюба);

б) завершувати яку-небудь розмову, уладнання стосунків і т. ін.

Те, що Катерина доброзичливо мовчала, йдучи поруч з ним, остаточно заспокоювало старого: кінець, підбиваємо риску, і все тепер буде між ними, як і мусить бути (Л. Первомайський).