підбивати

ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.: вра́зи́ти (ура́зи́ти), пригніти́ти, обпали́ти, опали́ти, обпекти́ (опекти́), пропекти́, дошку́лити, підби́ти, приби́ти, покоро́бити, полосну́ти (полосону́ти) перев. із сл. слово слова. Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко); Це все було.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський); Потім мені сказали, що ти заміжня. Це повідомлення приголомшило, прибило мене (Ю. Збанацький); Манери і розв'язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб).

ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм., НАШПИГО́ВУВАТИ розм., ІНСПІРУВА́ТИ розм., ОБУ́РЮВАТИ заст., НАУЩА́ТИ заст., НАШТИ́РУВАТИ діал,; ЦЬКУВА́ТИ розм., НАЦЬКО́ВУВАТИ розм., ПІДЦЬКО́ВУВАТИ розм., НАСТРО́ЮВАТИ розм., ПІДСТРО́ЮВАТИ розм., НАПУСКА́ТИ розм., ПІДСТРУ́НЧУВАТИ розм., НАСТРУ́НЧУВАТИ розм., НАСТРЕ́НЧУВАТИ розм. (проти когось — викликаючи вороже ставлення до нього); БУНТУВА́ТИ, ВОРОХО́БИТИ розм. (підбурювати до бунту). — Док.: підбу́рити, збу́рити, підби́ти, підвести́, спровокува́ти, напра́вити, підгвинти́ти, піддрочи́ти, надрочи́ти, під'юдити, нашпигува́ти, інспірува́ти, обу́рити, наусти́ти, нашти́рити, нацькува́ти, підцькува́ти, настро́їти, підстро́їти, напусти́ти, підстру́нчити, настру́нчити, настре́нчити, збунтува́ти, підбунтува́ти, зворохо́бити. Лук'ян давно вже збирався донести приставові на Гарасима Тарасюка.., що веде між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); — Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твій збурив публіку, розмежував (Вас. Шевчук); — Ти бунтуєш лісовиків, підбиваєш підписувати акта (М. Стельмах); "Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки?.. А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив.." (М. Коцюбинський); Гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю, спустошити її душу (О. Довженко); Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (К. Гордієнко); — А в неї батько такий лютий, що як розпалиться, то й чоловіка вб'є, а мачуха ще його й піддрочує... (Б. Грінченко); А баби все під'юджують, все наштирують: "Ото нам батьки! Ото нам парубки красні!" (М. Коцюбинський); Почала (Палазя) турляти мене в поле. Чи то баби її нашпигували у полі,.. але життя мені не стало коло неї (В. Кучер); Скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Панас Мирний); Вельможі царство збунтовали, Против царя всіх наущали (І. Котляревський); Ділилися (селяни) на партії, при чім головачі щедро поїли кождий своїх сторонників і цькували їх битися одні з другими (І. Франко); Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на.. переселенські хутори (А. Хорунжий); (Лукія:) Була я у волості, ..доступила аж до самісінького старшини. А все це ти, небого, підцькувала мене (М. Кропивницький); Одного за одним він пробував настроїти проти двора (І. Франко); (Яворський:) Або я нічого не розумію, або ваших "добряків" хтось підстроїв (І. Кочерга); — Неодмінно дружину на нього напусти (І. Сочивець); — Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося (Панас Мирний); — Ви їй не дуже вірте, — раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі. — Вона й сина наструнчила (Ю. Мушкетик); — Все Васюту настренчує (Зінько), щоб із тебе на вулиці знущався (Б. Грінченко); Заколот несамовитий постане і чернь ворохобить (переклад М. Зерова). — Пор. 1. баламу́тити, підмовля́ти, спонука́ти.

ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм., ОСІДЛА́ТИ розм., СКРУТИ́ТИ підсил. розм.; ПІДВЕРНУ́ТИ, ПІДБИ́ТИ (також із сл. під свою руку). — Недок.: підкоря́ти (підко́рювати рідше), покоря́ти, скоря́ти, кори́ти рідше опано́вувати, знево́лювати, принево́лювати, прибира́ти до рук, уя́рмлювати (уярмля́ти), підхиля́ти, схиля́ти, підгорта́ти (підгортувати), посіда́ти, скру́чувати, підверта́ти, підбива́ти. Негайно маю відшукати Доната й сказати йому про все. Він не підкорив мою волю, не приневолив її (Є. Гуцало); Вірив (Юр), що покорить собі й цю дівчину, як покорив свою долю (Г. Хоткевич); — Кого випихаєш? Мене? Старшину?.. Цепа з бляхою почеплю і курей заберу, і тебе скорю (О. Ковінька); Він зайшов у те село з паном Косціцьким, котрого вмів був цілковито опанувати (І. Франко); Чи ти справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що.. зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); Ви хочете нас уярмить? Дарма! (М. Бажан); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе — і.. боявся за Христю (Панас Мирний); Духа твого ніхто не міг схилить (Д. Павличко); — Це багацьке товариство. Воно хоче підгорнути під себе громаду (Б. Грінченко); — Все думаю, хто кого посідає — сильний безсильного, чи безсильний того? (Марко Вовчок); — От так Марфа! Такого хлопця вирішила осідлати (Ю. Збанацький); — Завзятий, завзятий! Цього не скрутять куркулі (М. Стельмах); — Всім світом буде управляти (Енеїв рід), По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський); Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).

ПІДРАХО́ВУВАТИ (рахуючи, визначати кількість чогось, підводити якісь підсумки підрахунку), ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ), ОБРАХО́ВУВАТИ, ОБЛІ́ЧУВАТИ, ВИРАХО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ПРИКИДА́ТИ (перев. приблизно); ПІДСУМО́ВУВАТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПІДБИВА́ТИ, РОЗЧИСЛЯ́ТИ розм. (перев. із сл. підсумок, рахунок, баланс — підраховувати загальну суму). — Док.: підрахува́ти, обчи́слити, обрахува́ти, облічи́ти, ви́рахувати, ви́лічити, полічи́ти, прики́нути, підсумува́ти, підвести́, підби́ти, розчи́слити. Рівними кроками, напівголоса підраховуючи, пройшов (Кобзар) уздовж і впоперек низину, що прилягала до городів (С. Журахович); І знову Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій, утворюваних машинами (П. Автомонов); По батькові мала (Клавда) кров Річинських, а та наказувала громадити, обчисляти, помножувати (Ірина Вільде); Він.. обраховує цю силу, щоб інші люди, його товариші, примусили її працювати в машинах, горіти в електричних лампах (М. Трублаїні); Ти не здивуєш, згадавши, що кількості первісних тілець Не облічити (переклад М. Зерова); Вираховує верхівець, скільки часу йому треба їхати (О. Донченко); Вилічував (Павло) усе до копійки, кому скільки належить внести до складчини (В. Кучер); Довго прикидає (Григір) в умі, скільки-то воно буде коштувати отой ліс на конюшню (Григорій Тютюнник); Часто після заводського гудка вся бригада збиралася у червоному кутку, щоб коротенько підсумувати зроблене за день (П. Кочура); Завершився особливо напружений у житті університету час: приймальна комісія підвела підсумки (Ю. Мартич); — У твоїх вікнах, на службі, ще світилося. — Баланс підбивали (В. Кучер); Я ж тії гроші розумом розчислю (Словник Б. Грінченка).

ПОПРАВЛЯ́ТИ (приводити в порядок, у належний вигляд), ПІДПРАВЛЯ́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ), ОПРАВЛЯ́ТИ, ЧЕПУРИ́ТИ, ПРИЧЕПУ́РЮВАТИ (перев. на собі — одяг, зачіску тощо); ПІДБИВА́ТИ (зачіску, вуса). — Док.: попра́вити, підпра́вити, опоряди́ти, опра́вити, причепури́ти, підби́ти. Я сіно поправив у вогкій копиці вилами дзвінкими (Т. Осьмачка); Він почував себе незручно, тягнув плечі новий піджак, і завеликий комірець щоразу доводилося підправляти (Н. Рибак); Прибрала (Оленка) в квартирі, помила після Івана посуд, опорядила кухню й побігла до міста (В. Кучер); — Натанцювалася? — запитала пані, оправляючи на доньчиній голівці волосся, що звісилося на чоло (Л. Яновська); — Йди, йди, доню.. Потривай лишень, я причепурю тобі голову та почіпляю золоті сережки, — сказала Балабушиха (І. Нечуй-Левицький); Енергійним порухом голови він відкинув хутряний комір і підбив зігнутим пальцем зарошені вуса (П. Панч).

ПРИБИВА́ТИ (прикріплювати цвяхами до чогось), ПРИЦВЯХО́ВУВАТИ рідше, ПРИШИВА́ТИ спец.; НАБИВА́ТИ (перев. на щось зверху); ПІДБИВА́ТИ, ПІДШИВА́ТИ рідше (також зі споду); ПРИКО́ВУВАТИ (щось металеве до чогось). — Док.: приби́ти, прицвяхува́ти, приши́ти, наби́ти, підби́ти, підши́ти, прикува́ти (прику́ти рідко). Підставив (Мишко) розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (І. Микитенко); Овдій прицвяховував штахетини. Городив огорожу (Є. Гуцало); Свекор.. витяг з кишені іржавий гвіздок і з двох ударів обухом пришив дошку куди слід (Л. Первомайський); — Показав (швець), як каблук набивати, — ото й молоти рік по каблукові (Ю. Збанацький); Сидів (швець) на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (М. Стельмах).

СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. (сприяти підвищеною активністю); ПОНУ́КУВАТИ, ПОНУКА́ТИ, ПРИНУ́КУВАТИ розм., ПРИНУКА́ТИ розм., ПІДМИВА́ТИ безос. розм., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал. (бути поштовхом до якої-небудь дії, до вияву чогось); ЗМУ́ШУВАТИ, ПРИМУ́ШУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИЗВО́ДИТИ перев. з інфін., ПРИГАНЯ́ТИ розм., ПРИГО́НИТИ розм., ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ розм. (створювати необхідність для когось діяти певним чином). — Док.: спону́кати, схили́ти, підштовхну́ти, штовхну́ти, підби́ти, підня́ти (підійня́ти), попхну́ти, підкрути́ти, підхльо́снути, підми́ти, потру́чити, зму́сити, приму́сити, потягти́, потягну́ти, притягну́ти, призвести́, пригна́ти, принево́лити. Він спонукав людей вчитися, ходити в школу для дорослих (Д. Бедзик); Жадоба чогось великого, надзвичайного спонукала нас. Ми квапилися, щоб осягнути більше можливого (І. Ле); Схиляти до відвертості; Молода і вродлива дівчина ще нікого не любила, хоч її серце вже шумувало гарячою кров'ю і штовхало до незвіданого і звабного (М. Чабанівський); Піднімає (голова) на труд Свою дружну артіль І веде на лани (С. Олійник); Самотні і широкі поля, котрі якось тиснули душу самотою.., понукували до розмови (І. Франко); Гостре й пекуче відчуття своєї сили тепер наповнювало її, підмивало на щось таке, чим би вона могла виявити свою волю над цим ненависним для неї кублом (І. Микитенко); Вона потай обурювалася на Бога, але острах перед його силою змушував до покори (Я. Качура); Сам затіє що-небудь, призведе Опанаса й сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Грицько Григоренко); Що приневолило її оселитися тут? (Л. Яновська). — Пор. заохо́чувати, підбу́рювати.

СХИЛЯ́ТИ до чого і з інфін. (переконувати, умовляти робити що-небудь, погоджуватися на щось), ПІДБИВА́ТИ на що і з інфін., НАМОВЛЯ́ТИ до чого, НАВЕРТА́ТИ на що, до чого, НАГИНА́ТИ до чого, рідше, НАХИЛЯ́ТИ до чого, заст., ПРИКЛОНЯ́ТИ розм. — Док.: схили́ти, підби́ти, намо́вити, наверну́ти, нагну́ти, нахили́ти, приклони́ти. Попи до послуху схиляли Своїх обідраних братів (М. Гірник); Він-то і підбивав людей записуватися на еміграцію (Н. Рибак); (Лука:) Прийшов і я на концерт. Оглядав театр. Красиво... Підіб'ю і своїх криничан на отакий клуб (Ю. Мокрієв); — Так, він намовляє його до всього злого! — відповів Івоніка (О. Кобилянська); Дід.. сказав: — Дітей же треба на добре навертати (О. Довженко); Лишалося нашому товариству тільки три дні. Вони клопотались з усієї сили, щоб за той час нахилити якомога більше людей до своїх думок (Б. Грінченко); Шрам з сином мав.. на весіллі разом усю старшину до походу на Тетерю приклонити (П. Куліш). — Пор. підмовля́ти, 3. спрямо́вувати.