1. Фразеологічний словник української мови

підбивати

підбива́ти / підби́ти клинці́ (кли́на, колодочки́ і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги; залицятися. Ванько чув від робітників, .. що .. головний інженер підбиває клинці до хімічки Ольги (П. Автомонов); — Може, він просто не байдужий до вас? — Та пробував підбивати клина, поганець (О. Гончар). 2. під кого, кому. Здійснювати інтриги проти кого-небудь. — Цей підлеглий не підбивав під мене клинці, не говорив, що в нього все гурчало б дні й ночі, аби він став директором МТС? (М. Стельмах); — Ну, як же так! Приїжджає польська делегація .. Ждемо, ждемо, а вони в тебе… Знову ти мені, Степане Антоновичу, колодочки підбиваєш (С. Журахович).

підбива́ти / підби́ти на свою́ ру́ку (руч) кого, що. Робити кого-небудь своїм прибічником у переконаннях, вчинках, діях і т. ін. З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни .. То й легко вже було “забастовщикам” усе село на свою руч підбити (А. Головко).

підбива́ти / підби́ти під свою́ ру́ку кого, що. Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь волі, владі; підкоряти кого-небудь. Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).

підво́дити (підбива́ти) / підвести́ (підби́ти) на гріх кого. 1. Спонукати кого-небудь до якогось поганого, непорядного вчинку. Щоки терли (жінки) манією (суриком), А блейвасом (білилами) і ніс, І лоб, Щоб краскою, хоч не своєю. Причарувать к собі кого б; Із ріпи підставляли зуби, Ялозили все смальцем губи, Щоб підвести на гріх людей (І. Котляревський); — То запасне сідло! .. Святкове! Не викидай, Хомо! ..— Не підбивай мене, Маковею, на гріх (О. Гончар). 2. Схиляти до інтимних стосунків, взаємин. А зводницям (у пеклі) таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили і сим учились промишлять (І. Котляревський); Зводив собі на думку (відлюдник), яка вона гарна та молода дівчина, та почав уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести (Переклад М. Лукаша).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбивати — підбива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підбивати — (зі споду) прибивати; (одяг) підшивати <�підбій>; (подушку) перебивати; (куряву) збивати, здіймати; (на що) ПІДБУРЮВАТИ; (на свій бік) схиляти; (птаха) підстрелювати; П. знесилювати; (під свою руку) підкоряти; (балянс) підсумовувати; ід. ПІДБИВАТИ КЛИНЦІ, залицятися Словник синонімів Караванського
  3. підбивати — див. мішати; підбурювати; підкорювати; примушувати; радити Словник синонімів Вусика
  4. підбивати — -аю, -аєш, недок., підбити, підіб'ю, підіб'єш, док., перех. 1》 також без додатка. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. || Приладновувати, прикріплювати що-небудь з вивороту чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підбивати — ПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБИ́ТИ, підіб'ю́, підіб'є́ш, док. 1. що, також без дод. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. Словник української мови у 20 томах
  6. підбивати — (на що?), -аю, -аєш, недок., підбити, підіб'ю, підіб'єш, док. Умовляти, підбурювати. Словник сучасного українського сленгу
  7. підбивати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  8. підбивати — ПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБИ́ТИ, підіб’ю́, підіб’є́ш, док., перех. 1. також без додатка. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. Словник української мови в 11 томах
  9. підбивати — Підбива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. підбити, підіб'ю, -єш, гл. 1) Подбивать, подбить. Одступітеся, вороги, із щасливої дороги, підоб'ють кониченьки ноги. Мет. 288. 2) Дѣлать, сдѣлать подкладку. Словник української мови Грінченка