підбивати

ПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБИ́ТИ, підіб’ю́, підіб’є́ш, док., перех.

1. також без додатка. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось.

Брати зупинилися біля одного перегнутого шевця, який сидів на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (Стельмах, II, 1962, 155);

— Ви думаєте, що він мені хоч до однієї пари туфель підметки підбив? (Руд., Вітер.., 1958, 122);

Сидить Скиба на стільчику біля лави, чобота підбиває (Головко, І, 1957, 312);

// Приладновувати, прикріплювати що-небудь з вивороту чогось.

— Я ж казав тобі, Григоре, ще вчора шлею буланому повстю підбити (Крот., Сини.., 1948, 56);

// Підставляти підкладку або хутро до верхньої одежі.

*Образно. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита (Сл. Гр.).

2. Ударом знизу вверх штовхати що-небудь.

Завбудинку простяг до Альоші руку, провів теплою долонею по обличчю і злегенька підбив йому щелепи (Мик., II, 1957, 182);

// у сполуч. із сл. кашкет, шапка і т. ін. Сунути головний убір вгору, спереду назад.

Найстарший [хлопчик] був одягнений у батьківську заячу вушанку, яку йому часто доводилося підбивати знизу засніженим рукавом, бо вона наповзала на очі (Руд., Остання шабля, 1959, 48);

Карпо Кирилович підбив кашкета, витер хусточкою спітніле чоло (Мушк., Чорний хліб, 1960, 7);

// у сполуч. із сл. волосся, вуса і т. ін. Рухом руки угору підправляти зачіску, вуса тощо.

Вийшов [Петро], став, підбив волосся.. і почав. Про бригаду і про трактор (С. Ол., Вибр., 1959, 88);

Енергійним порухом голови він відкинув хутряний комір і підбив зігнутим пальцем зрошені вуса (Панч, Гомон. Україна, 1954, 7);

// Розтрушуючи, підкидати вгору траву, солому і т. ін.

[Д е н и с:] Бери лиш граблі та починай громадити, та, гляди, перевертай траву щоразу, та підбивай вгору (Кроп., II, 1958, 430);

Дід уже сам підбив, підбив снопа й одкотив геть бичем з току (Головко, І, 1957, 379).

3. Легкими ударами, поштовхами робити пухкою, м’якою перину, подушку і т. ін.

Господарка, років під сорок, стелила ліжко, підбивала подушку (Томч., Готель.., 1960, 9);

// Вітром розвівати, розпушувати (пір’я, волосся і т. ін.).

На вогкій гілці солодко співала якась жовтокрила пташка, а вітрець увесь час ззаду підбивав її пір’я (Стельмах, II, 1962, 301);

// у сполуч. із сл. тісто, опара і т. ін. Сколочуючи, робити тісто густішим, пухкішим.

Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Головко, II, 1957, 118);

За дві-три години до початку випікання млинців опару добре підбивають (Укр. страви, 1957, 260);

// Здіймати ногами, колесами і т. ін. (пил, пилюку тощо).

Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку, дерев’яний віз час від часу рипів (Томч., Готель.., 1960, 70).

4. перен. Схиляти, спонукати або під’юджувати до чого-небудь; підмовляти.

— Спишемо усі його [попа] кривди, а ви підпишетесь, та й подамо. А доки ми будемо терпіти! — підбивав писар (Н.-Лев., IV, 1956, 155);

А як він, образившись, почне рити на неї? — підіб’є панів, щоб її рощитали [звільнили]? Де вона дінеться проти зими? (Мирний, III, 1954, 233);

На який же експеримент уже з цілим заводом підбили необачного директора, скориставшися з відсутності головного інженера? (Шовк., Інженери, 1956, 165);

— Добра хата у твого Карпа, але занехаяна. Я ось познайомлюся з його дружиною і підіб’ю її на генеральне прибирання… (Чаб., Тече вода., 1961, 191);

//Бути причиною, стимулювати виконання якого-небудь вчинку, дії.

Лихо множе лихо: воно палало у Карповому серці, підбивало його на нові каверзи (Мирний, І, 1954, 270);

Молокан засміявся незмушено щиро, що підбило всміхнутися й Лодиженка (Ле, Міжгір’я, 1953, 438);

// Нещирими діями, словами і т. ін. зваблювати, спокушати, знаджувати кого-небудь.

— Підбив, заманив Тоню, яка з своєю любов’ю так довірливо пішла за тобою, а ти… Куди ти її завів? (Гончар, Тронка, 1963, 242);

*Образно. Легкість, з якою підбив він серце дівчини, — без боротьби взяв від неї все, що можна взяти в дівчини, — скоро згасила вогонь першого кохання (Коцюб., І, 1955, 245);

// Підбурювати, бунтувати, настроювати когось проти кого-, чого-небудь.

— Млинковський буде підбивати проти мене протопопа й вчинить мені багато лиха, — говорив отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 188);

[Печариця:] Батько — велике слово, .. не наструнчуй других проти його, не підбивай близьких (Мирний, V, 1955, 163);

// Бути причиною, стимулювати негативне ставлення до кого-, чого-небудь.

Щоправда, декому — в суспільстві це бува — З Суддею діло мать прийшлося раз чи два Про спаш, про вируби чи польові границі, А других заздрощі підбили На Сопліцу… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 227).

◊ Підбива́ти (підби́ти) на гріх — штовхати на якийсь негожий, непорядний вчинок.

— То запасне сідло!.. Святкове! Не викидай, Хомо!.. — Не підбивай мене, Маковею, на гріх (Гончар, III, 1959, 314);

Підбива́ти (підби́ти) на свою́ ру́ку (руч) — схиляти на свій бік у переконаннях, вчинках, діях і т. ін.

З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни.. То й легко вже було «забастовщикам» усе село на свою руч підбити (Головко, II, 1957, 236).

5. Ударом, вагою і т. ін. змушувати падати, схилятися кого-, що-небудь або спричиняти пошкодження чогось.

В той час, як його уста вже доторкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає (Л. Укр., III, 1952, 236);

Мати суне горщик у піч. Біда підбив.. Горщик перекинувся (Вас., III, 1960, 366);

// Вбивати або ранити, уражати ударом чи пострілом з чого-небудь.

Не кожну дитину, яка з захопленням обриває жукові крильцята чи підбиває горобця з рогатки, можна зарахувати до категорії майбутніх біологів (Ю. Янов., II, 1954, 85);

Ось один із них [біляків] уже впав — його підбив не Яресько, хтось інший (Гончар, II, 1959, 24);

Вона побачила, як на траві біля своєї оселі, важко здригаючись, проповз на підігнутих ніжках джміль. Може, його підбила ворона (Стельмах, І, 1962, 525);

// Вибухом, пострілом виводити з ладу, псувати (бойову техніку, автомашини).

Організація діяла під самим носом ворога, час від часу руйнуючи шлях на Бахмач, підбиваючи автомашини (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 75);

Зенітки підбили машину. Літак вибухнув у повітрі (Веч. Київ, 5.VІ 1961, 4).

◊ Підбива́ти (підби́ти) но́ги — те саме, що Збива́ти (зби́ти) но́ги ( див. збива́ти).

— Подивися, Льонько, наша Галя знову пристала… Морока з нею, та й годі. Це вже, мабуть, третій раз підбиває собі ноги за всю дорогу… (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 40).

6. тільки док., перен. Пригнічувати, позбавляти сили, бадьорості, знесилювати кого-небудь.

[Кассандра:] Я бачу: Ахіллес прудкий женеться, а Гектор упадає… страх і сором його підбили, а не меч Пелідів (Л. Укр., II, 1951, 265);

Звістка ця остаточно підбила його. Наче обірвався нерв, що тримав його весь час в стані гарячкової діяльності (Кол., Терен.., 1959, 332).

7. Легкими поштовхами посувати що-небудь під щось.

Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне, трохи рудувате волосся (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 297);

// Укладати сіно, морську траву, волос і т. ін., виготовляючи або ремонтуючи меблі.

Тоді я з старих меблів наздирав повсті, морської трави, якою підбивають дивани, ..і ми тепер мали місце, де можна було добре лежати й відпочивати (Сміл., Сашко, 1957, 195);

// Ударами виштовхувати, вибивати що-небудь з-під чогось.

*Образно. Добрий тобі землячок, вважай, що підсидів чесного і молодого Осадчого, підбив під ним підпорки, довів до прірви (Чаб., Тече вода.., 1961, 140);

// Ударами або поштовхами переміщати що-небудь.

Між драним лахміттям його широких холош слухняно котився круглий великий «туман» [кавун]. То одна, то друга Матросова нога підбивала його з чудовим хистом (Мик., Повісті.., 1956, 84);

Притиснувши коліном студента, він ложем підбив до нього кимсь обронену рушницю (Панч, В дорозі, 1959, 61);

Підбили [дівчата] солому ближче до бурякової купи, намостили гички, щоб вище було в головах (Кучер, Трудна любов, 1960, 60).

◊ Клинці́ підбива́ти див. клине́ць.

8. перен. Підкоряти своєму впливові, установлювати свою владу; підкоряти.

[Кай Летіцій:] І скільки вже століттів Рим сей гине, а сила римська й влада все росте і хутко цілий світ собі підіб’є! (Л. Укр., II, 1951, 365).

◊ Підбива́ти (підби́ти) під свою́ ру́ку — брати під свою владу; підкоряти.

Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 170).

9. Підсумовувати після перевірки підрахунків.

— Чого це ти досі на роботі? Я навмання подзвонив. — Місячний план підбиваю (Собко, Матв. затока, 1962, 220);

Підсумки виконання зобов’язань ми підбиваємо на фермах щодекади (Колг. Укр., 5, 1962, 28);

// Робити підрахунки чого-небудь.

— У твоїх вікнах, на службі, ще світилося... — Баланс підбивали. Морока та й годі… (Кучер, Трудна любов, 1960, 520);

*Образно. Там горлиця туркоче віддалік, Літам зозуля підбиває лік, Там все, що серцю може дать Полісся (Дол., Літа.., 1957, 26);

// Узагальнюючи, робити висновок.

— Немає добра без зла, — по-філософському підбив підсумок дід Кияшко (Збан., Єдина, 1959, 135);

В червні 1926 року я просидів ніч у своїй майстерні, підбив підсумки свого невлаштованого тридцятирічного життя, вранці пішов з дому і більше не повертався (Довж, І, 1958, 20).

Підбива́ти (підби́ти) ри́ску (ри́сочку):

а) ставити риску під списком, рахунком і т. ін. на знак його закінчення.

Чемериця знову заходився вираховувати. Нарешті підбив рисочку, засунув папір у шухлядку і вийшов з приміщення (Коцюба, Нові береги, 1959, 438);

б) завершувати яку-небудь розмову, уладнання стосунків і т. ін.

Те, що Катерина доброзичливо мовчала, йдучи поруч з ним, остаточно заспокоювало старого: кінець, підбиваємо риску, і все тепер буде між ними, як і мусить бути (Перв., Материн.. хліб, 1960, 174).