підбиватися
ПІДБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДБИ́ТИСЯ, підіб’ю́ся, підіб’є́шся, док., розм.
1. Рухаючись у повітрі, підійматися вгору.
Як підбився сизий голубочок Угору високо, Та зострівся сизий голубочок З буйними вітрами (Чуб., V, 1874, 24);
Курява підбилася вгору, мов хмара (Н.-Лев., IV, 1956, 53);
// Сунутися, переміщуватися вгору, спереду назад.
Жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; ..очіпок, підбившись угору, посунувся набік (Мирний, III, 1954, 11);
// Віддалятися від обрію (про сонце, місяць).
Було ще рано.. Сонечко підбивалось угору (Вовчок, І, 1955, 164);
Місяць, що підбився високо над обрієм, освітлював спереду силует провідника (Досв., Гюлле, 1961, 142);
// перен. Виростати.
Радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно… Кидає, сіє, і от уже сходи зеленіють, от підбиваються вгору, колос викидають… (Гр., II, 1963, 455);
// безос. , перен. Наближатися до якої-небудь часової межі.
Отож виходить, що вже під тридцять літ підбивається, як ходить Макар Онисимович у головах, і весь цей час ходить він у передовиках (Вишня, II, 1956, 15).
2. тільки док. Стомлюватися, знесилюватися від довгого ходіння, тривалої їзди в сідлі і т. ін.
[Козачук (помічає, що Мар’яна кульгає):] Підбилася, Мар’яночко? (Мокр., П’єси, 1959, 29);
Пан офіцер в сідлі за довгий шлях, мабуть, підбився і в руках вів коня (Чорн., Визвол. земля, 1959, 132);
Воли, підбившись по кам’янистій дорозі, понуро шкутильгали (Гончар, III, 1959, 14);
Одбилась од гурту лелека, — натомлені крила підбились (Тер., Щедра земля, 1956, 76);
// у сполуч. із сл. ноги. Натруджувати, розбивати довгим ходінням.
Вже і ноги геть підбились (звісно, вік не парубочий) (Гур., Друзі.., 1959, 11);
Блідим і ще більш схудлим повернувся Петру додому. Його хворі ноги підбилися, а з черевиків виглядало клоччя (Чаб., Балкан. весна, 1960, 65);
// перен. Змінюватися від довгих літ життя; старіти, дряхліти.
В Лимаря тільки борода довша стала. А так майже й не змінився. А от батько підбився… (Коп., Лейтенанти, 1947, 172).
3. під кого, до кого. Здобувати прихильність, запобігати ласки, знаходити підхід, добиваючись чого-небудь.
Уже Вулкан розм’як, як кваша, Венера те собі на ус; За діло, ну! — бере, бач, наша! Тепер під його підоб’юсь [підіб’юсь] (Котл., І, 1952, 207);
— Отто вже, мабуть, був у попа, та, мабуть, там і обідав; бо вже ті попівни, хоч до кого, так підіб’ються (Кв.-Осн., II, 1956, 164).
4. тільки недок. Пас. до підбива́ти.
На студії не було засідань творчого активу, скажімо, членів редколегії із сценаристами, редакторами, де б підбивалися підсумки роботи бодай одного року, де б висувалися нові завдання (Довж., III, 1960, 236).
Значення в інших словниках
- підбиватися — підбива́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- підбиватися — (- сонце) ПІДІЙМАТИСЯ; (ідучи) стомлюватися, знесилюватися, натруджувати ноги; (з віком) П. старіти|ся|, підтоптуватися; (під кого) підшиватися, лататися. Словник синонімів Караванського
- підбиватися — див. утомлюватися Словник синонімів Вусика
- підбиватися — -аюся, -аєшся. недок., підбитися, підіб'юся, підіб'єшся, док., розм. 1》 Рухаючись у повітрі, підійматися вгору. || Сунутися, переміщуватися вгору, спереду назад. || Віддалятися від обрію (про сонце, місяць). || перен. Виростати. || безос., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підбиватися — ПІДБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДБИ́ТИСЯ, підіб'ю́ся, підіб'є́шся, док., розм. 1. Рухаючись у повітрі, підійматися вгору. Як підбився сизий голубочок Угору високо, Та зострівся сизий голубочок З буйними вітрами (П. Словник української мови у 20 томах
- підбиватися — ДОБИВА́ТИСЯ чого (вживати рішучих заходів для досягнення якоїсь мети, яких-небудь результатів), ДОПЕВНЯ́ТИСЯ (ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ) розм., ПОШУ́КУВАТИ діал., ПОЗИ́СКУВАТИ що, діал.; ДОМАГА́ТИСЯ, НАСТУПА́ТИ на кого, ДОСТУ́КУВАТИСЯ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови