підбивати
підбива́ти
-аю, -аєш, недок., підбити, підіб'ю, підіб'єш, док., перех.
1》 також без додатка. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось.
|| Приладновувати, прикріплювати що-небудь з вивороту чогось.
|| Підставляти підкладку або хутро до верхньої одежі.
2》 Ударом знизу вгору штовхати що-небудь.
|| у сполуч. зі сл. кашкет, шапка і т. ін. Сунути головний убір вгору, спереду назад.
|| у сполуч. зі сл. волосся, вуса і т. ін. Рухом руки вгору підправляти зачіску, вуса тощо.
|| Розтрушуючи, підкидати вгору траву, солому і т. ін.
3》 Легкими ударами, поштовхами робити пухкою, м'якою перину, подушку і т. ін.
|| Вітром розвівати, розпушувати (пір'я, волосся і т. ін.).
|| у сполуч. зі сл. тісто, опара і т. ін. Сколочуючи, робити тісто густішим, пухкішим.
|| Здіймати ногами, колесами і т. ін. (пил, пилюку тощо).
4》 перен. Схиляти, спонукати або під'юджувати до чого-небудь; підмовляти.
|| Бути причиною, стимулювати виконання якого-небудь вчинку, дії.
|| Нещирими діями, словами і т. ін. зваблювати, спокушати, знаджувати кого-небудь.
|| Підбурювати, бунтувати, підмовляти когось проти кого-, чого-небудь.
|| Бути причиною, стимулювати негативне ставлення до кого-, чого-небудь. Підбивати на гріх.
5》 Ударом, вагою і т. ін. змушувати падати, схилятися кого-, що-небудь або спричиняти пошкодження чогось.
|| Вбивати або ранити, уражати ударом чи пострілом із чого-небудь.
|| Вибухом, пострілом виводити з ладу, псувати (бойову техніку, автомашини).
6》 тільки док., перен. Пригнічувати, позбавляти сили, бадьорості, знесилювати кого-небудь.
7》 Легкими поштовхами посувати що-небудь під щось.
|| Укладати сіно, морську траву, волос і т. ін., виготовляючи або ремонтуючи меблі.
|| Ударами виштовхувати, вибивати що-небудь з-під чогось.
|| Ударами або поштовхами переміщати що-небудь.
8》 перен. Підкоряти своєму впливові, установлювати свою владу; підкоряти.
9》 Підсумовувати після перевірки підрахунків.
|| Робити підрахунки чого-небудь.
|| Узагальнюючи, робити висновок.
Значення в інших словниках
- підбивати — підбива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підбивати — (зі споду) прибивати; (одяг) підшивати <�підбій>; (подушку) перебивати; (куряву) збивати, здіймати; (на що) ПІДБУРЮВАТИ; (на свій бік) схиляти; (птаха) підстрелювати; П. знесилювати; (під свою руку) підкоряти; (балянс) підсумовувати; ід. ПІДБИВАТИ КЛИНЦІ, залицятися Словник синонімів Караванського
- підбивати — див. мішати; підбурювати; підкорювати; примушувати; радити Словник синонімів Вусика
- підбивати — ПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБИ́ТИ, підіб'ю́, підіб'є́ш, док. 1. що, також без дод. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. Словник української мови у 20 томах
- підбивати — (на що?), -аю, -аєш, недок., підбити, підіб'ю, підіб'єш, док. Умовляти, підбурювати. Словник сучасного українського сленгу
- підбивати — підбива́ти / підби́ти клинці́ (кли́на, колодочки́ і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги; залицятися. Ванько чув від робітників, .. що .. головний інженер підбиває клинці до хімічки Ольги (П. Фразеологічний словник української мови
- підбивати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
- підбивати — ПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБИ́ТИ, підіб’ю́, підіб’є́ш, док., перех. 1. також без додатка. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. Словник української мови в 11 томах
- підбивати — Підбива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. підбити, підіб'ю, -єш, гл. 1) Подбивать, подбить. Одступітеся, вороги, із щасливої дороги, підоб'ють кониченьки ноги. Мет. 288. 2) Дѣлать, сдѣлать подкладку. Словник української мови Грінченка