підвозити

ПІДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПІДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. підві́з, везла́, везло́; док., кого, що.

1. Везти, довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом когось, щось.

Стікає лойова свічка, надворі починає сіріти, і до будинку пара рисаків підвозить сани з паном (О. Іваненко);

– Я велів, щоб підвезли тебе до станції, Марійко; підвода, мабуть, уже готова (І. Цюпа);

– До “Червоного Жовтня” йду .. – Сидорчук хитнув головою: – Далеченько... Може, підвезти б тебе (С. Журахович);

// Доставляти, привозити який-небудь вантаж до якогось місця, пункту.

Запропонував [Пєшков] заховати хлопця в машині, що підвозить продукти (Є. Кравченко);

// Везти кого-небудь якийсь час, попутно.

Часом добрий чоловік лучався і підвозив її, а більш того, що йшла (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Сідай, Романе, підвезу! – порівнявшись, гукнула з саней закутана в кожух по самий ніс Орина Окунь (М. Стельмах);

// із запереч. част. не. Не мати сили, не спромогтися везти кого-, що-небудь.

– Кожного разу, як у Харків їдеш, такого “сидора” шнуруєш, що конякою не підвезеш. А вивчишся, то яка нам з того користь буде? (Григорій Тютюнник).

2. Доставляти, додаючи до привезеного.

На станції цілі кучугури навалено їх [буряків], і ще підвозять, скидають (А. Головко).

3. тільки док., безос., кому, розм. Те саме, що повезти́ 2.

– Та що ти кажеш?.. Як тобі підвезло! (Ю. Смолич).

◇ (1) Підвезти́ візка́ кому – нишком або ненароком зробити прикрість, неприємність і т. ін. кому-небудь.

Вчителька вона хороша, лагідна.., а я їй підвіз такого візка (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me