піддавати

ПІДДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПІДДА́ТИ, а́м, аси́, док.

1. що. Допомагати кому-небудь піднімати щось важке.

Марія ще раніш схопила мішок, ніхто й не піддавав їй, і до воза побігла (А. Головко);

Франка вхопила в неї з рук в'язанку снопів, підняла на плечі й пішла до хати. Катерина хотіла хоч піддати їй і не встигла (С. Чорнобривець);

Данько піддав йому мішка на плече (О. Гончар);

// Підштовхувати кого-, що-небудь, зрушуючи з місця або пришвидшуючи рух.

Коли стати на неї [на гойдалку] .. і потім гойднути – раз! два! піддай! ух! жени, жени! – то можна дуже легко вигнати оглоблі за верхній валок, що все село буде під вами (І. Микитенко).

2. кого, що, чому. Впливати, діяти чим-небудь на когось, щось з метою поліпшення, вдосконалення.

Ліжники теж піддавали обробці – валянню, ворсуванню (з наук. літ.);

Насіння [гороху] перед сівбою піддали знезараженню (з газ.);

// Заподіювати проти кого-небудь щось лихе (бити, мордувати і т. ін.).

Тамара, відповідаючи на запитання прокурора, розповіла про те, як Геллерфорт і гестапівці неодноразово піддавали її тортурам, жорстоко били (А. Хижняк);

Роз'їзд повівся зі мною виключно грубо. Щоб примусити розповісти про розташування наших частин, мене піддали умовному розстрілові (О. Довженко);

// у сполуч. з ім. обміркування, аналіз і т. ін. Досліджувати, перевіряючи, обмірковуючи що-небудь.

– Запрошуючи вас сюди сьогодні, ми мали трохи ширшу ціль на думці. Цю саме ціль хотів би я, шановні панове, піддати вашому обміркуванню (І. Франко);

Борозна звик усі свої почуття піддавати аналізу розумом і не міг не бачити неспівмірності цих двох величин (Ю. Мушкетик).

3. кого, що і без прям. дод., чим, розм. Ударяючи чим-небудь, бити (звичайно знизу вгору).

– Тут Даг, Рутулець прелукавий, Пізнав одразу новичка, Хотів попробовать [спробувать] для слави Паллантові піддать тичка (І. Котляревський);

– Танцюй! – Офіцер опирається. – О, ще й не хоче, – котрийсь із махновців піддає йому ногою (О. Гончар).

4. що, чого, розм. Класти, сипати, лити і т. ін. у додаток до чого-небудь; додавати, добавляти.

Трав нарвали [Венера з Купидоном], Зцілющої води примчали, Гарлемпських капель піддали, І все те вкупі сколотивши, Якісь слова наговоривши, Енею рану полили (І. Котляревський);

“Чи ця Зінька не знахурка, бува? Чи не піддала вона чого хазяйці?..” Такі думки клопотали наймиччину голову (Панас Мирний);

// Збільшувати, посилювати, робити відчутнішим що-небудь.

– Куди ти? – .. тупа ногою пан. – Назад!.. Гусій тільки піддає ходу (М. Коцюбинський);

Почувши, що пісня стосувалась саме їх [водіїв], вони почали піддавати такого газу, що ніхто й незчувся, як вілліси вскочили вже в село (О. Довженко);

Німці тікали з вогневої. Це ще піддало Чернишеві сили (О. Гончар);

// Вставляти в розмову, обговорення і т. ін. свої слова, думки, міркування.

Як же говорила [Галя] поволі, то сама попадала в нетерплячку із-за недостатку слів .. Співбесідник звичайно піддавав їй доладне слово (Л. Мартович);

Якийсь час тулилися під деревами, але як дощ почав промочувати на них мішки, Іван піддав добру думку. – Хлопці! Та тут близько побережникова хата. Побіжім, недалеко... (Мирослав Ірчан);

// перев. зі сл. вогонь, запал, охота, пар і т. ін., перен. Спонукувати кого-небудь до інтенсивнішої дії.

У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник);

Це [успіхи] і радувало хлопця, і водночас піддавало запалу (О. Донченко);

Ой, заграйте, музики, Піддайте охоти, Як поб'ються черевики, Надіну чоботи (з народної пісні);

Не був би Кочубей козак, коли б іржання коней не бентежило його, не піддавало нової охоти до далеких походів (Б. Лепкий);

У цей же момент, ледве не чіпляючи мого кашкета на голові, промчав табунець чирят, і я другим пострілом навздогін тільки піддав їм пари. Табунець звився догори і помчав щосили (Олесь Досвітній).

5. що, розм., рідко. Таємно віддавати.

– Певне, по твому [Юнони] приказу Палаш Рутульцю піддала (І. Котляревський).

Віддава́ти (піддава́ти) / відда́ти (підда́ти) ана́фемі див. віддава́ти;

(1) Піддава́ти / підда́ти ізоля́ції – ізолювати від оточення.

Їх нібито було наказано перевести в інше місце, піддати суворій ізоляції (О. Гончар);

(2) Піддава́ти / підда́ти кри́тиці кого, що – критикувати.

Марина, виступаючи .. в районі на нараді голів, піддала Глухенького жорстокій критиці (О. Гончар);

В. Винниченко воднораз піддає нищівній критиці характерні для певних кіл українського суспільства прояви національної обмеженості, національного чванства і т. ін. (з навч. літ.);

(3) Піддава́ти / підда́ти су́мніву (су́мнівові) що – сумніватися в чому-небудь.

Соромно було самій собі признатись, що вона піддає зараз сумніву те, що пішла за першим покликом душі (О. Гончар);

Хто сумнівається в життєвості таких художніх образів, як Давид Мотузка у А. Головка, Хома Хаєцький в О. Гончара, в реальності багатьох десятків інших героїв .. літератури, тому корисніше було б піддати сумніву свою здатність бачити життя (з публіц. літ.).

◇ (4) Піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху) кому і без дод. – спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін.

Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: – Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч);

У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник);

Поспішають [прочани], щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і духу піддає усім (Д. Косарик);

А тут ще піддала жару й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона .. кинулась до самовару [самовара] (Панас Мирний);

(5) Піддава́ти / підда́ти жа́ру у вого́нь – підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, суперечку, ворожнечу і т. ін.

– Володимире, я прошу тебе! – морщилась шокована тітка Ніна і цим тільки піддавала жару в вогонь (А. Дімаров);

(6) Піддава́ти / підда́ти хо́ду – швидше йти чи втікати звідки-небудь.

– Куди ти? Гунцвот! – тупа ногою пан. – Назад!.. – Гусій тільки піддає ходу. Стоїть пан хвилину і дивиться в пустку (М. Коцюбинський);

– Чуєте: клацають [німці чобітьми]. – Я не чую... Де? – За спиною. – Хай собі клацають, – сказала, озирнувшись, Іллєвська, проте піддала ходу (О. Гончар);

(7) Піддава́ти ро́зголосу – розголошувати що-небудь.

Редакції мають .. піддавати розголосу і різко критикувати факти бюрократизму і тяганини (з газ.).