1. Фразеологічний словник української мови

піддавати

піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху і т. ін.) кому і без додатка. Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін. Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч); У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник); Поспішають (прочани), щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і духу піддає усім (Д. Косарик); А тут ще піддала жару й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона .. кинулась до самовару (самовара) (Панас Мирний).

піддава́ти / підда́ти жа́ру у вого́нь. Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, суперечку, ворожнечу. — Володимире, я прошу тебе! — морщилась шокована тітка Ніна і цим тільки піддавала жару в вогонь (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піддавати — піддава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. піддавати — (тягар) завдавати; (на додачу) додавати, добавляти; (крок) наддавати; (жару) підкидати; (слово) підказувати, (ідею) подавати, висловлювати; (тортурам) ІД. мордувати, катувати, брати на тортури, (аналізі) аналізувати, (критиці) критикувати, (обробці) обробляти, (газації) газувати і т. д. за моделем. Словник синонімів Караванського
  3. піддавати — див. пиячити Словник синонімів Вусика
  4. піддавати — -аю, -аєш, недок., піддати, -ам, -аси, док. 1》 перех. Допомагати кому-небудь піднімати щось важке. || Підштовхувати кого-, що-небудь, зрушуючи з місця або пришвидшуючи рух. 2》 перех., чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. піддавати — ПІДДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПІДДА́ТИ, а́м, аси́, док. 1. що. Допомагати кому-небудь піднімати щось важке. Марія ще раніш схопила мішок, ніхто й не піддавав їй, і до воза побігла (А. Словник української мови у 20 томах
  6. піддавати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  7. піддавати — ПІДДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПІДДА́ТИ, а́м, аси́, док. 1. перех. Допомагати кому-небудь піднімати щось важке. Марія ще раніш схопила мішок, ніхто й не піддавав їй, і до воза побігла (Головко, II, 1957, 40); Франка вхопила в неї з рук в’язанку снопів... Словник української мови в 11 томах