підказувати
ПІДКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док., що і без прям. дод.
1. Тихо говорити, нашіптувати кому-небудь непомітно для інших те, що він повинен казати, вимовляти.
Перша дія пройшла нормально. Макар Григорович нам підказував. Ми навмисне стояли біля самої халабуди, щоб усе було чути (Є. Кравченко);
З-за куліс підказують, суфлер вголос читає мені текст ролі, а я мовчки стою (з мемуарної літ.);
Бондаренко тихо підказав йому щось, і Гудзій, на часинку зам'явшись, оголосив: – Слово надається від фракції більшовиків Кузнєцову (А. Головко).
2. розм. Додавати що-небудь до сказаного кимось, кінчати чийсь вислів.
Тільки одного разу .. хазяїн не долічивсь свого ліку і зняв бучу: узвав і злодієм, й пройдисвітом, і голотою; а хазяйка собі підказує та підгукує, та пищить, та верещить (Марко Вовчок);
– То се ви, Павло... Павло... от забув як по батькові. – Федорович, – підказав чоловік (Панас Мирний);
– З п'ятим і шостим полками форсованим маршем рушити..! – раптом несподівано голосно і рішуче підказав Боженко (О. Довженко).
3. перен. Наштовхувати кого-небудь на якусь думку, вчинок, дію і т. ін.
Він, військовий комендант, діє, як велить йому військовий статут і підказує .. совість (С. Чорнобривець);
Те, що знав Бачура з преси, з публічних лекцій, з власного життя і з того, що підказала звичайна інтуїція, тепер підкріплювалося науково (М. Чабанівський).
Значення в інших словниках
- підказувати — (нашіптувати комусь те, що він має говорити голосно) розм. подавати, (в театрі) суфлювати. Словник синонімів Полюги
- підказувати — підка́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підказувати — г. підповідати; (акторам) суфлювати, суфлерувати, д. суфлірувати. Словник синонімів Караванського
- підказувати — див. говорити; націлювати; радити Словник синонімів Вусика
- підказувати — -ую, -уєш, недок., підказати, -ажу, -ажеш, док., перех. і неперех. 1》 Тихо говорити, нашіптувати кому-небудь непомітно для інших те, що він повинен казати, вимовляти. 2》 розм. Додавати що-небудь до сказаного кимось, кінчати чийсь вислів. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підказувати — НАШТО́ВХУВАТИ на що (приводити когось до певної думки, ідеї, мрії тощо, спонукати до якогось учинку), ПІДКА́ЗУВАТИ що і без додатка, НАТИКА́ТИ розм. рідше; НАВО́ДИТИ (наштовхувати на якусь думку, тему розмови, здогад і т. ін. Словник синонімів української мови
- підказувати — Підка́зувати, -зую, -зуєш; підказа́ти, -кажу́, -ка́жеш, -жуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підказувати — ПІДКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док., перех. і неперех. 1. Тихо говорити, нашіптувати кому-небудь непомітно для інших те, що він повинен казати, вимовляти. Перша дія пройшла нормально. Макар Григорович нам підказував. Словник української мови в 11 томах
- підказувати — Підказувати, -зую, -єш сов. в. підказати, -жу, -жеш, гл. Подсказывать, подсказать. Словник української мови Грінченка