підманювати

ПІДМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш і рідше ПІДМАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, док., кого.

1. Манячи, підкликати до себе порухом руки, голови, поглядом і т. ін.

Другим разом підманив дядько Захар Якилинку трохи ближче до себе й почав її розпитувати, чи знає вона молитви (Грицько Григоренко).

2. перен. Ваблячи, виклика́ти потяг до себе.

Своїм личком білесеньким все підманює (Сл. Б. Грінченка);

Все то хитрость [хитрість] єсть жіноча Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнішою щоб буть (І. Котляревський).

3. розм. Те саме, що обма́нювати.

– Не знаю, чому ви мені не вірите: адже ж, самі ви сказали, розмова наша – приватна, і я не маю причини підманювати вас (А. Кримський);

[Рогач:] Ти ж мене підманила, Ти ж мене підвела, Ти ж мені, молодому, Вечеряти не дала (М. Кропивницький);

// Вводячи в оману, спокушаючи чим-небудь, спонукати когось до небажаних дій, вчинків і т. ін.

– Нащо ти сюди на згубу Підманив нас за собою? (Леся Українка);

Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю – забрали з собою (з народної пісні);

// Спокушати, зводити (дівчат).

Ті були там.., Піддурювали що дівок, .. Що будуть сватать їх брехали, Підманювали, улещали (І. Котляревський);

// у сполуч. зі сл. передчуття, надія і т. ін., перев. із запереч. не, док., перен. Справдитися (про надії, сподівання і т. ін.).

Надія озирнулася з настороженим передчуттям, і передчуття її не підмануло: до неї наближався вкрай схвильований Сашко Зарічний (Яків Баш);

– Любо, це ти? – здивовано, вірячи й не вірячи своїм очам, питається Яків Плачинда і розводить довгими руками. – А моє серце усе віщувало, що зараз побачу тебе. Бач, таки не підмануло... (М. Стельмах).