підноситися

ПІДНО́СИТИСЯ, о́шуся, о́сишся, недок., ПІДНЕСТИ́СЯ, су́ся, се́шся; мин. ч. підні́сся, несла́ся, ло́ся; док.

1. Переміщатися, підніматися вгору, у вище положення.

Дишель то підносився вгору понад голову коней, то спадав аж до землі (Н. Кобринська);

Коли вже ми були близько від берега, ліхтар почав підноситися по вантах вище й вище і зупинився на марсі (Ю. Яновський);

Вгору піднісшись на хвилі високій, Глянув він пильно, і от – недалеко вже землю побачив (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

2. Підводитися, підніматися з нормального або похиленого положення у вище чи вертикальне (про очі, голову і т. ін.).

Прочувся Остапів голос, й усі козацькії голови піднеслися, усі козаки насторожилися (Марко Вовчок);

Її очі звільна піднеслися на лице Євгенія (І. Франко).

3. Поширюватись над чим-небудь, вище чого-небудь під дією чогось (вітру, повітря і т. ін.).

Тирсяний пил підноситься вгору, виповняє увесь бриг білявим мороком (Ю. Яновський).

4. Відриваючись від землі, починати летіти; злітати в повітря, на інші планети.

Кружляє [кленовий лист] на галявині, то вгору підноситься, то хилиться до землі (А. Малишко);

– А як він [аероплан] летить? – Розженеться, пробіжить й підноситься... (Остап Вишня);

– Я би хотів видумати чоловіка іншого, .. щоб міг піднестися на Місяць, на Сонце (І. Франко);

Широким помахом крил дужих своїх Високо піднісся орел сизокрилий, Все вище та вище до хмар золотих, Та й хмари високі його не спинили (В. Самійленко).

5. рідко. Летячи, наближатися, підлітати до чого-небудь.

Могутньо бринить велетенський металевий птах. До нього підноситься звичайний птах-хижак, щоб супроводити могутню птицю (М. Трублаїні).

6. тільки недок., рідко. Простягатися, мати напрямок угору.

Шлях цей все крутіше підноситься вгору, рух вперед набирає все стрімкішого розбігу (І. Волошин);

Вулиці Алма-Ати, певне, не мають собі подібних в інших містах. Кожна з них, прокладена впоперек міста, повільно прямує, підносячись в гори (Т. Масенко);

* Образно. Проходиш по узгір'ї ти, Де в скелях ручаї закуто. Завжди дорога до мети Підноситься суворо й круто (Л. Дмитерко).

7. розм. Вставати, підводитися.

Гриць піднісся з землі і витріщив на пана свої сиві очі (І. Франко);

Кирило ще раз засвистав, потім піднісся і щосили кинувся до перелазу (Мирослав Ірчан).

8. Ростучи, ставати вищим (про рослини).

Низькі підстрижені дерева росли скрізь вподовж алей і стежок, але жодне з дерев не підносилося вище метра від землі (Ю. Смолич).

9. Височіти над чим-небудь, на фоні чогось.

Над старою невеличкою хатиною підносилась високо вгору на стовпах залізна зелена покрівля (І. Нечуй-Левицький);

Невдовзі Клим стояв на краю яру, зарослого кущами ліщини, серед яких де-не-де підносились білокорі берези, вкриті янтарем осіннього листу (Я. Гримайло);

Дуже багато айсбергів плаває біля берегів Гренландії і Антарктиди, їх ширина і довжина вимірюється кілометрами, а прямовисні стіни підносяться над водою на 20–30 м, іноді і на 100 м (з навч. літ.).

10. Будуватися, споруджуватися (про будівлю, споруду).

На сільських площах, особливо в рівнинних селах, повинні підноситись будівлі-орієнтири (О. Довженко);

Весела робота – це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінь у стіні, – як радісно тоді жити й як жваво підносяться людські будівлі! (Ю. Яновський);

Піднеслись вгору велетенські цехи заводів там, де були руїни (з газ.);

// перен. Височіти над чимсь.

Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди (М. Зеров).

11. Зростати, ставати більшим, активнішим за ступенем вияву.

У XX ст. інтерес до українського епосу в Англії значно підноситься, особливо після 1905 р., коли на Україні пожвавлюється літературне й видавниче життя (з наук. літ.);

// Перевищувати кого-, що-небудь за якісними показниками.

Армія Богдана Хмельницького значно поступалась перед поляками якістю озброєння та кількістю кінноти, але бойовим духом, своєю організацією, командним складом незмірно підносилася над шляхетською (з публіц. літ.);

// Набувати, досягати вищого рівня, розвиваючись, удосконалюючись і т. ін.

– Ви розумієте, що це означає? Розумієте, як підноситься наше полтавське товариство, яка шана мові, що нею розпочали ви літературу? (з наук. літ.);

// Поліпшуватися (про настрій, почуття).

Гадаючи, що Тетяна вгамовується тим швидше, чим менше їй заперечувати, Федір Іполитович прочитав ту кляту статтю від першого слова до останнього. Настрій од того йому не піднісся (Ю. Шовкопляс).

12. перен. Досягати в чому-небудь високого рівня; удосконалюватися.

До справжніх висот сарказму Коцюбинський підноситься в оповіданнях “Подарунок на іменини” та “Коні не винні” (з навч. літ.);

Лисенко у своїх творах на слова Шевченка піднісся до такої висоти натхнення, емоційного напруження і пристрасті, як і сам поет (з наук. літ.);

// у сполуч. зі сл. роль, авторитет. Ставати значнішим, вагомішим у чиїхось очах.

Її авторитет дуже піднісся серед дітей, коли вона повідомила, що бачила живого слона і живісіньких білих ведмедів (О. Донченко);

– Мені вже шістнадцять літ, – переконливо мовила Наталка, щоб хоч трохи піднестися в очах нової господині (С. Добровольський).

13. у сполуч. зі сл. вгору. Звучати гучніше, голосніше (про голос, спів і т. ін.).

Пісня то підносилася вгору, то стишувалася, немов човен, потопаючи й виринаючи серед хвиль (С. Журахович);

У класі стояла незвичайна тиша, тільки голос учительки то підносився вгору, як хвиля, то бринів тихо й щиро... (О. Донченко);

Говорить [Галина] твердо, упевнено, і тільки аж тоді затремтів трішки голос її, піднісся вгору, задзвенів металом, коли виголошувала свою урочисту обіцянку... (Є. Кротевич);

// Набирати звучання, звучати.

Хай твориться легенда, хай підноситься пісня! (Ю. Яновський);

За місто, за села, за труд стариків Весільний, веселий підноситься спів (П. Усенко);

Писклявий чоловічий голос, що, без сумніву, належав Шварцові, .. піднісся й собі (Ірина Вільде).

14. тільки недок. Пас. до підно́сити.

Полтава повнилась оптимістичними чутками, які здебільшого і народжувались тут же, в самому місті. І ці вимріяні вигадки народного оптимізму підносились Лялі одній з перших як таємничі радісні подарунки (О. Гончар).

Здійма́тися (підно́ситися, зліта́ти і т. ін.) вго́ру див. здійма́тися.

◇ [Аж] дух підніма́ється (підно́ситься) / підня́вся (підні́сся) див. дух;

(1) Піднести́ся в оча́х чиїх – те саме, що Вироста́ти / ви́рости в оча́х (див. вироста́ти).

– Мені вже шістнадцять літ, – переконливо мовила Наталка, щоб хоч трохи піднестися в очах нової господині (С. Добровольський);

Підніма́тися (підійма́тися, підно́ситися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, піднести́ся і т. ін.) на го́лову (на бага́то голі́в) [ви́ще] див. підніма́тися;

Підніма́тися (підійма́тися, підно́ситися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, піднести́ся і т. ін.) на рі́вень (до рі́вня) див. підніма́тися;

(2) Підно́ситися / піднести́ся в уя́ві – з'являтися, поставати в уяві (звичайно про чийсь образ).

Образ жінки підносився в його юній уяві, як ніжна пісня, що звучить йому завжди з самих глибин дитинства (П. Колесник);

(3) Підно́ситися (здійма́тися) / піднести́ся (здійня́тися) ду́хом – відчувати в собі силу, упевненість, віру в свої можливості; ставати веселішим, бадьорішим, енергійнішим.

Я й сама, як той барометр, то падаю, то здіймаюсь духом відповідно станові погоди (Леся Українка);

Одним душевним тільки рухом [Н. М. Ужвій] примусиш їх [людей] піднестись духом, змістовним стати у житті (П. Тичина);

Коли з'ясувалося, що йому [управителю] не загрожує ніяка небезпека, заспокоївся і піднісся духом (С. Добровольський);

(4) Рука́ не піднесла́сь (д) див. рука́.