підпоєний
ПІДПО́ЄНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до підпої́ти.
На початку ночі Венера, підпоєна вином і обвіяна пахощами, вертається з весільного бенкету, маючи всю постать обвиту блискучими трояндами (І. Франко, пер. з тв. Л. Апулея);
// у знач. прикм.
В “Чорній раді” Пантелеймона Куліша розчулена і підпоєна громада ладна йти за Івашком Брюховецьким і в огонь, і в воду (з наук.-попул. літ.);
// підпо́єно, безос. пред.
Копил утік. Якийсь зичливець допоміг йому втекти, бо й обох вартових було підпоєно, вони спали на соломі біля погреба (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me