підсобник
ПІДСО́БНИК, а, ч., розм.
1. Робітник, що виконує допоміжні роботи.
– Ех, муляр з тебе .. – Учись... Цегли сюди! – крикнув він підсобникам (М. Руденко);
– Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Підсобники не встигають... (О. Копиленко).
2. Те саме, що підпома́гач.
На вулиці маму перестрів бандит Крючок з своїми кумпанами, примусили зайти до хати бандитського підсобника Герпініна (Ю. Мельничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підсобник — підсо́бник іменник чоловічого роду, істота робітник на допоміжних роботах; поплічник розм. Орфографічний словник української мови
- підсобник — -а, ч., розм. 1》 Робітник, що виконує допоміжні роботи. 2》 Те саме, що підпомагач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підсобник — Допомагач, помічник Словник чужослів Павло Штепа
- підсобник — ПІДРУ́ЧНИЙ ім. (той, хто виконує допоміжну роботу), ПОМІЧНИ́К, ПІДСО́БНИК розм.; ПІДМА́ЙСТЕР, МОЛОДИ́К іст., ЧЕЛЯ́ДНИК діал. (помічник майстра, ремісника). Підручні сталевара, молоді хлопці, ..уважно дивляться, як чаклує, "доводячи" плавку, Шамрай (В. Словник синонімів української мови
- підсобник — Підсо́бник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підсобник — ПІДСО́БНИК, а, ч., розм. 1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. — Ех, муляр з тебе.. — Учись… Цегли сюди! — крикнув він підсобникам (Руд., Остання шабля, 1959, 24); — Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Словник української мови в 11 томах