підсобник

ПІДРУ́ЧНИЙ ім. (той, хто виконує допоміжну роботу), ПОМІЧНИ́К, ПІДСО́БНИК розм.; ПІДМА́ЙСТЕР, МОЛОДИ́К іст., ЧЕЛЯ́ДНИК діал. (помічник майстра, ремісника). Підручні сталевара, молоді хлопці, ..уважно дивляться, як чаклує, "доводячи" плавку, Шамрай (В. Собко); На заводі Мишко за меншого помічника електротехніка (І. Микитенко); — Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Підсобники не встигають (О. Копиленко); — Почав шевцювати. Три роки учнем та рік у підмайстрах... (З. Тулуб); Після навчання учень вносив в цехову касу певну суму.. і вписувався в цехову книжку як підмайстер — "молодик" (з посібника); На старості літ Сухобрус почав слабувати на очі й мусив навчити малярства двох челядників (І. Нечуй-Левицький).

СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм., СПІВУМИ́СНИК книжн., ПОСІПА́КА зневажл., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПІДСОБНИК розм., ПІДРУ́ЧНИК зневажл. рідше (той, хто спільно з кимсь бере участь у ганебних або ворожих діях). Інстинктом контррозвідниці Ольга відчула в цій людині свого спільника (І. Микитенко); В громаді .. подужували завсігди багатирі з своїми прибічниками та полигачами (Б. Грінченко); (Леся:) Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Л. Смілянський); Бандитський поплічник; Ця Сопля, як прозивали Свєнціцького козаки, насмілилася збити шапку з реєстрового козака, співучасника багатьох славних походів (З. Тулуб); — Співучасник терору, і таким він для мене і вмре! (О. Гончар); Царські посіпаки. — Пор. сора́тник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підсобник — підсо́бник іменник чоловічого роду, істота робітник на допоміжних роботах; поплічник розм. Орфографічний словник української мови
  2. підсобник — -а, ч., розм. 1》 Робітник, що виконує допоміжні роботи. 2》 Те саме, що підпомагач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підсобник — Допомагач, помічник Словник чужослів Павло Штепа
  4. підсобник — ПІДСО́БНИК, а, ч., розм. 1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. – Ех, муляр з тебе .. – Учись... Цегли сюди! – крикнув він підсобникам (М. Руденко); – Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Словник української мови у 20 томах
  5. підсобник — Підсо́бник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підсобник — ПІДСО́БНИК, а, ч., розм. 1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. — Ех, муляр з тебе.. — Учись… Цегли сюди! — крикнув він підсобникам (Руд., Остання шабля, 1959, 24); — Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Словник української мови в 11 томах