підставляти
ПІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. підста́влять; док., кого, що.
1. Ставити що-небудь під щось.
Б'ють джерела [сивухи]... пан-гульвіса Кухоль підставляє (П. Гулак-Артемовський);
Потім він, Тонку очеретину приладнавши, Під неї древній підставляє глек, Щоб із берези в глек його стікала Вода живлюща (М. Рильський);
– Треба он лізти нагору та ночви підставити, то й не буде текти (Панас Мирний);
Як сівалка стала, Скиба зняв шапку і підставив під сошник, .. посипалось зерно в шапку (А. Головко);
// Установлювати підпірку під що-небудь; підпирати чим-небудь щось.
Підставляють підпори тоді, коли плоди стають завбільшки з волоський горіх (з наук. літ.);
Час від часу вони на мить зупиняються, один підставляє плече для упору, другий .. б'є короткою чергою по переслідувачах (О. Гончар);
* Образно. Не жди, .. не мни на хустинці кайму, я плечі підставив Донбасу, я пісню співаю йому... (М. Рудь).
2. Ставити, розташовувати що-небудь ближче або впритул до когось, чогось; приставляти.
– Підставляй, Омельку, стола! (Ю. Смолич);
Він гостинно підставив стільці і вдруге запросив їх сісти (Яків Баш);
Підставив [Мишко] розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (І. Микитенко);
// Наближаючи, повертаючи або виставляючи, робити доступним для кого-, чого-небудь.
Вона .. підставляла для поцілунку .. щічку (М. Коцюбинський);
Горпина підставляла вітру обличчя (З. Тулуб);
Генерал знає, що вола треба добре призвичаїти, щоб, коли скажеш: “шию”! – він шию підставив... (Панас Мирний);
Мліють вони [кулеметники] в гарячих бур'янах, підставивши сонцю свої латані спини (О. Гончар);
* Образно. Земля підставляла сонцеві нахололі за зиму чорні ріллі і сірі стерні (І. Цюпа).
3. Позбавляючи захисту, робити доступним для нападу.
Здригнулися комишники [розбійники] .. і кинулися навтьоки, підставляючи спини під чумацьке дрюччя (М. Коцюбинський).
4. Замінювати чим-, ким-небудь іншим; добирати до чого-небудь за зразком чогось іншого.
Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає... (Панас Мирний).
5. розм. Ставити кого-небудь у небажане, неприємне або небезпечне становище (свідомо чи ненароком).
◇ Підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ див. підклада́ти;
(1) Підставля́ти (дава́ти) / підста́вити (да́ти) ши́ю [в ярмо́ (під ярмо́)]:
а) брати на себе чиїсь обов'язки, обтяжуючи себе.
– Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! (Марко Вовчок);
З керівними кадрами треба постійно працювати, що називається, возитися. Коли треба, допомагати їм, підставляти шию, створюючи надійні резерви (з газ.);
б) ставити себе у цілковиту залежність від кого-небудь.
А генерал .. не дожидає, поки піщанська громада самохіть підставить під ярмо шию (Панас Мирний);
(2) Підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю – ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку.
Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів);
Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко);
(3) Підставля́ти / підста́вити но́гу (ні́жку) кому і без дод. – перешкоджати кому-небудь у чомусь, завдаючи неприємності.
Кожному [старшому] бажалося вискочити перед начальством, .. через те кожен на кожного клепав, наговорював, всяк підставляв ногу другому (Панас Мирний);
Все йшло б гаразд, якби .. колеги .. не підставляли Вікторові ніжку (П. Автомонов);
Не схильний [індивідуаліст] радіти успіху товариша, а часто навіть прагне підставити товаришеві ногу (із журн.);
Підставля́ти колі́нця.
Мало не всі, за винятком корифеїв, почали завидувать моєму поспіху, почали, як кажуть, підставляти колінця (з мемуарної літ.);
(4) Підставля́ти / підста́вити плече́ кому – допомагати кому-небудь, підтримувати когось.
В найскрутніших ситуаціях мені неодмінно хтось простягував руку допомоги, підставляв плече (І. Головченко і О. Мусієнко);
(5) Підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову (себе́) [під обу́х, під соки́ру] – ризикувати життям, наражаючися на небезпеку.
– Бувай здоровий, щасливо тобі залишатися. Бережись і даром голови не підставляй (Григорій Тютюнник);
– Що ж, боїтесь голову підставляти, хай хтось інший жар вигрібає?! (Л. Дмитерко);
Опришків цей аргумент .. не переконував, і підставляти свою голову під обух ради того [вчинку] нікому не хотілося (Г. Хоткевич);
Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк);
(6) Підставля́ти / підста́вити стіле́ць (стільця́) кому, рідко – робити кому-небудь неприємність, підлість, перешкоджати в чомусь.
– Підставлять вони [пани] стільця тому, хто не годить їм! (І. Нечуй-Левицький);
Підста́вити сті́льчика.
– От тепереньки протопоп підставить мені стільчика, – говорив отець Харитін, бідкаючись (І. Нечуй-Левицький);
(7) Плече́ підставля́ти кому – подавати допомогу, підтримку; допомагати, підтримувати кого-небудь.
– Він же не баба, щоб плакати, у нього своя натура .. А такому чоловікові треба плече підставляти (М. Ю. Тарновський).
Значення в інших словниках
- підставляти — підставля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підставляти — (під що) ставити; (до чого) приставляти; (кишеню) наставляти; (голову) ІД. наражатися на небезпеку <�ризик>. Словник синонімів Караванського
- підставляти — -яю, -яєш, недок., підставити, -влю, -виш; мн. підставлять; док., перех. 1》 Ставити що-небудь під щось. || Установлювати підпірку під що-небудь; підпирати чим-небудь щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підставляти — (-яю, -яєш) недок., кого; мол. Робити комусь навмисне неприємність. Зрозумівши, що його підставляють, Порох уперся рогом і все заперечував (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера). Словник жарґонної лексики української мови
- підставляти — підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому. Навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось. Була (вихователька) сувора, ображена. Фразеологічний словник української мови
- підставляти — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док. Словник синонімів української мови
- підставляти — ПІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. підста́влять; док., перех. 1. Ставити що-небудь під щось. Б’ють джерела [сивухи]… пан-гульвіса Кухоль підставляє (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- підставляти — Підставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. підставити, -влю, -виш, гл. 1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Чуб. V. 915. Уже тепер годі за вас підставляти шию. МВ. І. 138. 2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну. Словник української мови Грінченка