підставляти

ПІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. підста́влять; док., кого, що.

1. Ставити що-небудь під щось.

Б'ють джерела [сивухи]... пан-гульвіса Кухоль підставляє (П. Гулак-Артемовський);

Потім він, Тонку очеретину приладнавши, Під неї древній підставляє глек, Щоб із берези в глек його стікала Вода живлюща (М. Рильський);

– Треба он лізти нагору та ночви підставити, то й не буде текти (Панас Мирний);

Як сівалка стала, Скиба зняв шапку і підставив під сошник, .. посипалось зерно в шапку (А. Головко);

// Установлювати підпірку під що-небудь; підпирати чим-небудь щось.

Підставляють підпори тоді, коли плоди стають завбільшки з волоський горіх (з наук. літ.);

Час від часу вони на мить зупиняються, один підставляє плече для упору, другий .. б'є короткою чергою по переслідувачах (О. Гончар);

* Образно. Не жди, .. не мни на хустинці кайму, я плечі підставив Донбасу, я пісню співаю йому... (М. Рудь).

2. Ставити, розташовувати що-небудь ближче або впритул до когось, чогось; приставляти.

– Підставляй, Омельку, стола! (Ю. Смолич);

Він гостинно підставив стільці і вдруге запросив їх сісти (Яків Баш);

Підставив [Мишко] розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (І. Микитенко);

// Наближаючи, повертаючи або виставляючи, робити доступним для кого-, чого-небудь.

Вона .. підставляла для поцілунку .. щічку (М. Коцюбинський);

Горпина підставляла вітру обличчя (З. Тулуб);

Генерал знає, що вола треба добре призвичаїти, щоб, коли скажеш: “шию”! – він шию підставив... (Панас Мирний);

Мліють вони [кулеметники] в гарячих бур'янах, підставивши сонцю свої латані спини (О. Гончар);

* Образно. Земля підставляла сонцеві нахололі за зиму чорні ріллі і сірі стерні (І. Цюпа).

3. Позбавляючи захисту, робити доступним для нападу.

Здригнулися комишники [розбійники] .. і кинулися навтьоки, підставляючи спини під чумацьке дрюччя (М. Коцюбинський).

4. Замінювати чим-, ким-небудь іншим; добирати до чого-небудь за зразком чогось іншого.

Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає... (Панас Мирний).

5. розм. Ставити кого-небудь у небажане, неприємне або небезпечне становище (свідомо чи ненароком).

◇ Підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ див. підклада́ти;

(1) Підставля́ти (дава́ти) / підста́вити (да́ти) ши́ю [в ярмо́ (під ярмо́)]:

а) брати на себе чиїсь обов'язки, обтяжуючи себе.

– Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! (Марко Вовчок);

З керівними кадрами треба постійно працювати, що називається, возитися. Коли треба, допомагати їм, підставляти шию, створюючи надійні резерви (з газ.);

б) ставити себе у цілковиту залежність від кого-небудь.

А генерал .. не дожидає, поки піщанська громада самохіть підставить під ярмо шию (Панас Мирний);

(2) Підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю – ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку.

Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів);

Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко);

(3) Підставля́ти / підста́вити но́гу (ні́жку) кому і без дод. – перешкоджати кому-небудь у чомусь, завдаючи неприємності.

Кожному [старшому] бажалося вискочити перед начальством, .. через те кожен на кожного клепав, наговорював, всяк підставляв ногу другому (Панас Мирний);

Все йшло б гаразд, якби .. колеги .. не підставляли Вікторові ніжку (П. Автомонов);

Не схильний [індивідуаліст] радіти успіху товариша, а часто навіть прагне підставити товаришеві ногу (із журн.);

Підставля́ти колі́нця.

Мало не всі, за винятком корифеїв, почали завидувать моєму поспіху, почали, як кажуть, підставляти колінця (з мемуарної літ.);

(4) Підставля́ти / підста́вити плече́ кому – допомагати кому-небудь, підтримувати когось.

В найскрутніших ситуаціях мені неодмінно хтось простягував руку допомоги, підставляв плече (І. Головченко і О. Мусієнко);

(5) Підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову (себе́) [під обу́х, під соки́ру] – ризикувати життям, наражаючися на небезпеку.

– Бувай здоровий, щасливо тобі залишатися. Бережись і даром голови не підставляй (Григорій Тютюнник);

– Що ж, боїтесь голову підставляти, хай хтось інший жар вигрібає?! (Л. Дмитерко);

Опришків цей аргумент .. не переконував, і підставляти свою голову під обух ради того [вчинку] нікому не хотілося (Г. Хоткевич);

Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк);

(6) Підставля́ти / підста́вити стіле́ць (стільця́) кому, рідко – робити кому-небудь неприємність, підлість, перешкоджати в чомусь.

– Підставлять вони [пани] стільця тому, хто не годить їм! (І. Нечуй-Левицький);

Підста́вити сті́льчика.

– От тепереньки протопоп підставить мені стільчика, – говорив отець Харитін, бідкаючись (І. Нечуй-Левицький);

(7) Плече́ підставля́ти кому – подавати допомогу, підтримку; допомагати, підтримувати кого-небудь.

– Він же не баба, щоб плакати, у нього своя натура .. А такому чоловікові треба плече підставляти (М. Ю. Тарновський).